Упродовж останніх десяти років німецька Бундесліга знала виключного одного чемпіона — мюнхенську Баварію, проте одинадцятий поспіль титул "Червоної машини" в підсумку поставила під сумнів вона власними ж зусиллями. За два тури до завершення сезону "Рекордмайстер" на чолі з Томасом Тухелем зробив величезну помилку, поступившись уперше в історії на власному полі РБ Лейпциг (1:3), після чого дортмундська Боруссія знову захопила лідерство з перевагою в два очки. Але цього разу часу ліквідовувати цю відстань було обмаль.

Тридцять четвертий за ліком та відповідно останній тур у німецькій "елітній" першості проводиться в одному часовому слоті, тож під час візиту до Кельну футболістам Баварії доводилось мимоволі позирати на монітори Рейн Енергі Штадіон в очікуванні на гарні новини з гри на Зігналь-Ідуна-Парк поміж "джмелями" та Майнцом. Єдиний шанс залишався в Тухеля не програти боротьбу ще за й третій титул із новою командою — перемогти у звітній зустрічі, тоді як Боруссія мала припуститись фатальної похибки. Іншого варіанту не було.

Цей матч не був безпосередньо чемпіонським для Баварії, але розпочинала вона його так, ніби він таким був. Швидкий м’яч прилетів у ворота господарів поля вже на восьмій хвилині за підсумком передачі Сане на лівий фланг штрафного на Комана та блискавичному пострілу французького нападника в дальній кут чужих воріт. У Дортмунді цю новину сприймали як виклик, проте радше б займались своїми справами більш ретельно, бо незабаром пропустили від Майнца та ще й пенальті не забили.

А Баварія тим часом робила вигляд, що взагалі нічого довкола неї не відбувається. Захотіла команда Тухеля віддати ініціативу — віддала, захотіла повернутись із моментами до чужих воріт — повернулась. Усе спокійно, усе під контролем. А потім Дортмунд пропустив ще й другий м’яч, тож мюнхенці нервово перевели подих і забили під завісу першого тайму другий м’яч зусиллями класного завершення Сане сольного проходу крізь правий фланг із ударом у дальній кут у межах штрафного. Шкода, що в розвитку атаки Лерой підіграв собі рукою, що від VAR важко було приховати.

У другій половині матчу ми спостерігали спочатку приблизно таке саме видовище, але поступово починало складатись враження, що той самий контроль над ситуацією поступово Баварія втрачає. Моменти почали з’являтись у Кельна та ще й які! Відверто врятував власну команду Зоммер, витягнувши з-під поперечини удар головою від Зельке на завершення повної години ігрового часу, після чого Тухель вирішив утрутитись замінами для перебудови.

Але ж не на захисний варіант потрібно було змінювати тактику гостям, бо як тільки вони це зробили, то й пропустили цілком логічний м’яч, хоча до цього самі мали кілька нагод для того, аби закрити гру. Безглуздий пенальті привіз Гнабрі, коли йому в руку прилетіла подача з лівого флангу від Гусейнбашича, після чого Любічич відправив святкувати не тільки свою команду та фанатів, а й увесь Дортмунд.

Тухлю ж довелось червоніти через власні рішення, але все-таки намагатись їх виправдати. Зворотна заміна Горецки, яка дуже не сподобалась самому Леону, на Мусіалу призвела до того, що Баварія знову була змушена змінювати стиль гри, хоча на годиннику вже було далеко за 80 хвилину матчу. Проте спочатку відбувся момент із ударом Сане з правого флангу штрафного у воротаря під час виходу на побачення, а потім, на 89 хвилині Джамал Мусіала нагадав, кого потрібно визначити найкращим гравцем сезону в команді. Блискавичний постріл зі входу до лівого флангу штрафного під дальню стійку! Чемпіонський постріл!