Коли ти очолюєш турнірну таблицю посеред сезону, то не здобувати перемоги в чотирьох матчах поспіль у національній першості аж ніяк не можна. Вочевидь, лондонський Арсенал забув про цей логічний та загальновідомий факт, адже команда Мікеля Артети в програному посеред звітного тижня перенесеному матчі дванадцятого тура проти Манчестер Сіті на власному полі (1:3) остаточно втратив перевагу над "містянами" в чемпіонських перегонах. І допоки "каноніри" мріяли про здобуття додаткових балів у ще одному перенесеному раніше матчі, на календарі вже яскраво майоріла гостьова гра проти бірмінгемської Астон Вілли, яка також була доволі небезпечною.

А оскільки Унаї Емері дуже полюбляє активний футбол уже від самого початку матчу, той у звітній зустрічі проти наперед визначеного фаворита "леви" дали добрячого прочухана гостьовій команді. Уже на шостій хвилині Арсенал пропустив уперше, коли Зінченка на власній половині обікрав Кеш, після чого видав діагональ ліворуч на Воткінса, який потім добіг до штрафного та пробив у дальній від себе кут. Очікувати на подібну агресію від Вілли було можливо, тому й реакція від команди Артети була доволі спокійною.

Завівся, хіба що, тільки Зінченко, який усіляко намагався виправити власну невдачу активною участю в розіграші м’яча на чужій половині поля. А партнери тим часом прагматично оточували чужий штрафний майданчик, і зрештою вистрілили вже на 16 хвилині, коли подачу з правого флангу від Вайта під удар зльоту в центрі штрафного для Саки недбало головою залишив Мінгс. Після того команди продовжували багато боротись, проте з меншою спрямованістю на ворота, аніж була в них до цього.

Арсенал грав у доволі зваженому стилі, намагаючи не наразитись на різкий випад від опонентів, бо захист гостей не завжди встигав повертатись на власну половину. Астон Вілла за такого сценарію вирішила брати індивідуальною хитрістю, і зрештою саме дотепне пропускання м’яча від Буендії на Коутінью під час передачі з лівого флангу від Морено дозволило звільнити простір партнеру фактично в центрі чужого штрафного під завершальний удар, чого до цього "леви" й близько не мали.

І ось тут уже команда Артети почала виглядати дещо приголомшеною такими різкими відповідями від суперників. Вілла тим часом почала більше уваги приділяти саме грі в захисті, і зрештою на початку другого тайму майже не відходила від власних воріт. Чи доцільною була така поведінка? Емері має вирішити сам для себе під час аналізу подій на футбольному полі після цієї зустрічі, а тим часом його команда пропустила вдруге.

І не від когось-там, а від Олександра Зінченка, якому Едегор із розіграшу кутового на правому фланзі покотив під удар до ближнього входу до штрафного, і українець низом потужно пробив у ближній кут. Перший гол в АПЛ за кар’єру, як би там не було.

Напевно, саме цей емоційний вибух і був потрібен тоді "канонірам", оскільки вони радо перетягнули на себе контроль м’яча та постійно чинили тиск на чужі ворота. Залишалось тільки забивати, ось тільки не з такими завершальними ударами, як удався Едегору в центрі штрафного на 77 хвилині, коли м’яч пролетів повз праву стійку вже порожніх воріт. Та й не з промахами Габріеля трохи пізніше під час пострілу головою на завершення чергового стандарту.

А ось контратакувати так, як Арсенал робив це наприкінці зустрічі — це будь ласка. Мартінеллі спочатку передачею з лівого флангу під дальній постріл від Жоржиньйо ледь не віддав гольовий пас, але удар італійця в поперечину відскочив у потилицю Мартінесу, і лише потім — у ворота. А вже на завершення гри бразилець покарав аргентинця за вихід на подачу кутового до чужого штрафного, ледь не завівши м’яч у порожні ворота від самого центру поля. І все це мало місце вже в глибокий компенсований час.