Єврокубкові бійці від України в кваліфікаційних раундів до всіх трьох турнірів у цьому сезоні були доволі уразливими, оскільки не могли набрати потрібний ігровий тонус через початок чергового витку агресії проти нашої країни. Новий розіграш національної першості фактично стартував також без їхньої участі, але зрештою київське Динамо та дніпровський Дніпро-1 зуміли завершити відбіркові етапи з невиконаними власними початковими завданнями, понизивши на один щабель відповідні рівні змагань.

Оскільки перший тур колективи Мірчі Луческу та Олександра Кучера були змушені пропустити, то нова кампанія для них розпочиналась із другого ігрового дня, у якому, як не дивно, вони мали зустрітись у очному протистоянні. А щоб зайвий раз не витрачати сили футболістів та запаси палива в нашій країні, команди зголосились зустрітись у Львові, де місцева Арена Львів відверто зачекалась статусних протистоянь, у якому б стані не перебували їхні учасники.

Команда Мірчі Луческу від самого початку гри виглядала більш агресивною в атаці, на відміну від суперників, які в цей час вважали за краще перебувати поблизу власного штрафного. Однак навіть масований захист не приносив особливої користі дніпрянам, коли суперники все ж таки опинялись на флангах із разючими подачами на загострення. Однією з таких ще до завершення першого відтинку довжиною в десять хвилин не зміг скористатись Сергій Сидорчук, із близької відстані пробивши над поперечиною.

Усе складалось належним чином для "біло-синіх" суто в ігровому плані, однак раптова потреба в заміні Дениса Попова через пошкодження в захисника змусила команду Луческу трохи знизити темпи власних наступів. Дніпро-1 тим часом не висловлював помітної захопленості ідеєю перехопити контроль над грою в час невизначеності для суперників, тому в повільному темпі кияни вільно мали можливість продовжувати розгойдувати захист опонентів.

Однак потрохи й колектив Олександра Кучера починав просинатись незадовго до відходу на перерву, і зрештою навіть створив перший гострий момент біля власних воріт, коли підкрутку від Гуцуляка з правого флангу штрафного з дальнього кута потягнув Бущан. На цьому гострота біля воріт Динамо себе не вичерпала, і вже за декілька хвилин Дніпро-1 повернувся до них із забитим м’ячем. Розіграний кутовий на правом фланзі завершився навісом від Піхальонка, який у падінні боковими ножицями перевів у сітку воріт Сарапій.

На перерву Динамо пішло, поступаючись при цьому за рахунком, тож від Луческу можна було очікувати замін, що він і зробив одразу після повернення гравців на поле. Гармаш та Кендзьора мали надати команді досвіду гри за несприятливих сценаріїв, однак ситуація вже встигла докорінно змінитись на відміну від того, що ми бачили на початку гри. Динамо не контролювало хід подій на полі, і суперники цим радо користались.

На 55 хвилині захист киян розвалився під час позиційного наступу дніпрян, за підсумком якого вільний Бузанелло на лівому фланзі штрафного прострілом відправив м’яч під удар у дотик для Піхальонка. Відповісти на цей випад опонентів господарі не мали можливості аж до середини тайму, коли удар Караваєва з правого флангу чужих володінь хоч якось розрядив напружену атмосферу.

Однак усе ж таки дніпряни не давали простору опонентам у їхніх атаках, тож Динамо так і не змогло відігратись. Натомість, кияни пропустили втретє, коли Довбик у компенсований час повозив м’яч правим флангом чужого штрафного, а його постріл із гострого кута Бущан невдало перевів на ногу Назаренку, якому хоч і не дали добити, проте накрити постріл Рубчинського вже ніхто. не встигав. У підсумку, гучна сенсація.