Українська Прем’єр-ліга також поступово повертається до нашого звичного розкладу на тлі завершення березневої міжнародної павзи. І за календарем тим часом не тільки перший день квітня місяця, а й дев’ятнадцятий тур національної першості, який символічно розпочинався в одному з найвіддаленіших на захід населеному пункті нашої країни посеред вихідного дня. І хоча закарпатський Минай та петровський Інгулець у турнірній таблиці розділяв усього лишень один заліковий бал, однак назвати двобій цих команд боротьбою за виживання технічно було неможливо.

Річ у тім, що як тільки Сергій Ковалець обійняв посаду головного тренера "козаків", раптово з’ясувалось, що команда дійсно може здобувати визначні результати. Усе почалось із сенсаційної перемоги над київським Динамо на чужому полі (0:2), а вже за тиждень після того команда з Петрового вже в більш спокійному стилі обігравала харківський Металіст (2:1). Усе в підсумку зіпсувала поразка від Чорноморця (1:2), але навіть і з таким доробком прогрес Інгульця був очевидним.

Про закарпатський Минай також можна було говорити в позитивному контексті, хоча й команда Володимира Шарана свої перші офіційні матчі в 2023 році й програла Шахтарю (1:4) та Львову (0:1). Але потім була вдала гра проти Александрії (1:1) та перемога над Колосом (1:0), тож Минай поступово залишив зону безпосереднього вильоту та вже мав намір позбутись докучливого статусу одного з аутсайдерів.

Перша половина нашої зустрічі проходила в максимально наближеному до повільного темпі. Навіть відчайдушні послідовні підкати Твердохліба проти Кухарука та Кухарука проти Гечева не змогли розбурхати емоції в футболістів належним чином. Минай при цьому пропагував вертикальний футбол, і зрештою досяг успіху на 21 хвилині, коли подача кутового з правого флангу закрутилась на голову Юрію Кравчуку до центру штрафного, а той перевів м’яч у дальній кут.

Інгулець спробував відповісти суперникам тією ж монетою, проте було вже запізно — господарі зачинились у захисті, тому малочисельні спроби Козака завантажити м’яч до чужого штрафного з флангів не мали жодного успіху. У підсумку, ледь не пішки провадили свою гру команди аж до самої перерви, а на нетривалий відпочинок гравці "козаків" відходили під осудливим поглядом головного тренера.

На другу половину гри команди вийшли, зробивши по одній заміні у власному складі. Ковалець хотів більше чіплятись за м’яч у чужому штрафному, задля чого на полі з’явився Марусич. А ось що хотів нам сказали появою Вишневського Шаран — велике питання. Минай майже не атакував чужі ворота від самого моменту відновлення гри, проте й стосовно суперників неможливо було сказати, що Інгулець аж надто запам’ятався видовищним футболом.

Найближче до того, аби зіграти свою заплановану роль, заміна від "козаків" була на 67 хвилині, але скидання в межах чужих володінь від Марусича ударом у голкіпера завершив Головкін. Трохи пізніше Іван схожим чином зіграє головою й за підсумком подачі з правого флангу від Кухарука, упустивши фактично дві явні можливості зрівняти рахунок.

Минай увесь цей час не міг зав’язати гру на чужій половині, і в підсумку сам собі привіз проблеми позаду. На 84 хвилині якесь божевілля всередині штрафного господарів спричинила серія рикошетів поміж захисниками та нападниками Інгульця, і в підсумку Юрій Кравчук примудрився перекинути головою власного голкіпера, а разом із тим ще й підставив Мельника, який відчайдушно кинувся рятувати ворота.

Проте й сам Олександр залишив стосовно своєї гри наприкінці матчу забагато запитань — уже на останній компенсованій хвилині він навіщось рукою зіграв по м’ячу в центрі штрафного проти подачі Козака з правого флангу. Ковальову не склало труднощів пробити з пенальті в лівий верхній кут, і разом із тим принести команді вольову перемогу.