Вирішальні два тижні поточного розіграшу української Прем’єр-ліги стартували матчами в рамках двадцять восьмого туру, який уже за знайомою нам схемою мав відбуватись посеред тижня. Події середи розпочинались одразу з доволі гучної афіші, оскільки в контексті пари дніпровського Дніпра-1 та полтавської Ворскли ми говорили як про річкове дербі, так і про надзвичайну важливість здобуття трьох очок для обох команд.

Футболісти Олександра Кучера могли тільки здогадуватись, яким чином за кілька годин завершуватимуть своє протистояння донецький Шахтар та луганська Зоря, які є його прямими конкурентами в чемпіонських перегонах. Підопічні ж Віктора Скрипника в той самий час фізично не могли мати уявлення про результат зустрічі Олександрії та Вереса, які також мали б розпочати свою гру трохи раніше. Від "поліграфів", а, відповідно, і від зони єврокубків, полтавці відставали на шість залікових балів.

Наша зустріч розпочиналась із дуже швидкого забитого м’яча від номінальних господарів поля. Уже на третій хвилині Бланко завершив серію фінтів на лівому фланзі штрафного ударом у дальній кут, до якого не мав можливості дотягнутись воротар. Напевно, хоч хтось із трьох захисників перед Мінго мав би заблокувати цей постріл. Проте цей момент не добив Ворсклу, на що можна було очікувати з огляду на нещодавній невдалий виїзд сюди ж, на Закарпаття, у гості до Миная.

Футболісти гостей швидко зрозуміли, що Дніпро-1 невпевнено себе почуває під час їхніх флангових випадів та почали вантажити до чужого штрафного саме таким чином. Ось так і виникли підстави для моменту на дев’ятій хвилині, коли Пердута прострілював із правого флангу, а Челядін у центрі штрафного намагався в дотик завершити проте влучив у Адамюка. Коли арбітр після цього побіг до VAR задля перегляду, здавалось, що була рука, але насправді це захисник просто в’їхав у ноги супернику в підкаті.

Фол, який без VAR помітити було б дуже складно, у підсумку призвів до пенальті, ударом із якого в лівий нижній кут Скляр відновив рівновагу на табло. Дніпро-1 був із таким перебігом подій незгоден, і допоки Олександр Кучер намагався відновити справедливість покриками з технічної зони, його команда намагалась знову перехопити ініціативу. Проте це виявилось зробити не так уже й просто, оскільки суперники призвичаїлись до неквапливого стилю СК та вдало захищали власні ворота.

Дійшло до того, що до завершення першого тайму у виконанні дніпрян ми могли пригадати лише удар із центральної зони повз ліву стійку з-за меж штрафного від Піхальонка. А ось у гостей фактично наступний гольовий момент одразу досяг своєї мети, коли гра в пас поміж Кане та Пердутою на правому фланзі штрафного завершився точним ударом у дальній кут від Ібрагіма. Копія того, що до цього виконував Бланко, проте вже з більш серйозними наслідками для суперників.

Великою пересторогою Ворскли в цій грі була скорочена лава запасних, що не давало можливості Скрипнику проводити вчасну ротацію. У Дніпра-1 із кількістю гравців усе було більш-менш у порядку, а ось якість футболістів та їхня здатність пристосуватись до подій на полі були посередніми. А тут ще й капітан Сваток "схопив" зайву картку за розмови, тож тепер проти Шахтаря не гратиме. Кучер знав про цей ризик, тож одразу замінив свого підопічного на Хайнера з подальшою перебудовою.

Утім, на відміну від більшості матчів у цьому сезоні, жодна із замін на користь Дніпра-1 за ходом цієї гри так і не зіграла. Усе спиралось на дії пари Піхальонок – Довбик, проте яка від того користь, якщо суперники ледь не втрьох висять на ногах кожного з найбільш небезпечних гравців СК? У підсумку, Ворскла ціною відносно невеликих зусиль утримала рахунок та майже уникла паніки біля власних воріт, коли суперники посеред другого тайму дуже хотіли відігратись.