Мадридський Реал напередодні втратив очки на полі Валенсії в рамках двадцять сьомого туру іспанської Ла Ліги (2:2). Таку ж саму долю могла мати й каталонська Жирона, коли навідувалась у гості до новоспеченого фіналіста Кубка Короля, Мальорки, за кілька годин до початку звітного протистояння. Проте сусідам команди Мічела за регіоном, Барселоні, на це було байдуже.

"Блаугранас" пізнім вечором мали зіграти на полі баскського Атлетіка, стадіоні Сан-Мамес, де хто тільки не втрачав очки з фаворитів у поточній кампанії. Власне, навіщо кудись далеко ходити, якщо команда Хаві тут поступилась у чвертьфіналі Кубка в овертаймі (2:4), після чого баскський Атлетік також дістався до вирішального матчу на Ла Картусі, який має відбутись у квітні цього року. Отже принциповості гри поміж п’ятою та третьою команди чемпіонату відповідно не було меж.

На Сан-Мамесі будь-якій гостьовій команді в цьому грати завжди складно, і є лише один варіант, коли матч можна спробувати перевернути на власну користь — погодить на атаки зустрічними курсами з господарями арени, що в більшості випадків є тактикою самогубців. Очевидно, що команда Хаві до такої категорії не належить, тому обидва колективи зійшлись на виборі помірного темпу.

Але для Барселони в цій надмірній боротьбі в підсумку знайшлось набагато більше негативу, аніж здобутків. Ще до перерви через травми вимушено залишили межі поля Френкі де Йонг та Педрі й є всі підставили передбачати, що навіть одним-двома тижнями відсутності цих двох футболістів справа не обмежиться. Але то вже на розсуд лікарів.

Ми ж мали повертатись до гри, де в переважну більшість ігрового часу нічого цікавого не відбувалась. Стомлений після Кубку Атлетік нічого цікавого в атаці не пропонував, окрім постійних спроб через фланги завантажити м’яч до штрафного. Барселона в цьому плані хоч різноманітнішою була, тож не дивно, що за каталонцями в підсумку закріпилась більша кількість гольових моментів, у порівнянні з суперниками.

Проте команді Хаві відверто не щастило із забитими м’ячами. Бо навіть тоді, коли захист Атлетіка відверто привозив, а м’яч летів після удару Канселу за комірець воротаря з дальньої відстані, якимось чином Сімону й захисникам удавалось вибивати його з порожніх воріт. Ну, або ж умовному Левандовські бракувало влучності під час чергової хиби суперників.

Загалом, Барса помітно переважала басків за ініціативою в атаці, проте так і не спромоглась у другому таймі схилити гру на власну користь та дотиснути бодай один гольовий момент. "Леви" на завершення спрямували до чужого воротарського черговий кросс із флангу, Дані не зумів замкнути дальню стійку, тож усі так і розійшлись без голів. Але дехто — із дуже болючими втратами.