Дев’ятий тур української Прем’єр-ліги вдалось зосередити в межах трьох днів, проте все одно він зачепив початок нового календарного тижня. Але лишень трохи — у понеділок було заплановано всього одне протистояння поміж дніпровським Дніпро-1 та харківським Металістом 1925, кожен із яких не дуже хотів перевивати свої серії в чемпіонаті, а отже й зустріч на Дніпро-Арені обіцяла стати дуже запеклою.

Ще одним важливим фактором перед цією грою були матчі посеред минулого тижня в Кубку України за участі цих двох команд, бо і футболісти Едмара / Олега Голодюка поступились полтавській Ворсклі (0:3), і колектив Юрія Максимова вперше програв за нового головного тренера, невдало навідавшись до житомирського Полісся. Але в СК ще й була серія пенальті разом із додатковим часом, тож до певної міри господарі могли бути й більш утомленими за суперників.

Але по першому тайму так стверджувати було не можна. Максимов зробив невелику ротацію, перемістивши до опорної зони Сарапія на зміну Бабенку, проте ще до настання половини першого тайму Дніпро-1 зазнав вагомої кадрової втрати. Ігор Когут, який знову з’явився на вістрі нападу, пошкодив коліно під час невдалого підкату з фолом перед чужим штрафним та вимушено залишив межі поля вже на 25 хвилині. Перелякане обличчя головного тренера СК на лаві для запасних при цьому треба було тільки бачити.

Таким чином Дніпро-1 залишився без вістря нападу, оскільки в якості заміни ми побачили Пуріту, а не більш очікуваного Філіппова, тоді як суперники побудували потужний захисний мур біля власних володінь та нічого не давали робити суперникам. Доводилось дніпрянам гатити з дальньої відстані за появи найменшого простору перед чужим штрафним, але з цих спроб реально небезпечною можна було вважати лише постріл Рубчинського під завісу тайму під поперечину, який витягнув Мозіль.

Десь у той час прокинувся з власними контратаками й Металіст 1925, і майже одразу захист господарів показав, що в нього не все в порядку. Борячук отримав дві прекрасні нагоди за допомоги передач Дмитренка та Арі, але з обох флангів чужих володінь бив то прямо у Волинця, то в праву стійку, яка тримала його ворота. За доволі незначних швидкостей в грі подібні моменти можна було використовувати й із більшою користю.

Друга половина гри в нас розпочиналась фактично з гарматного пострілу Лєднєва під поперечину з центральної зони перед штрафним майданчиком. Це була звичайна позиційна атака на 56 хвилині, яку різко загострив пас Пуріти з правого флангу на партнера, а той просто спробував вчергове для своєї команди пробити здалеку. Що ж, влучив так влучив!

Але вже в наступній атаці Металіста 1925 свій черговий момент отримав Борячук, і хоча пробив від лівого кута воротарського точно у воротаря з близької відстані, але було зрозуміло — віддавати цю гру на поталу суперникам харків’яни точно не стануть. Почався відвертий розмін гольовими моментами, апогеєм чого мала всі шанси стати ситуація на 67 хвилині, коли знову ж таки Борячук виступав на завершенні скидання від Курила, але головою майже впритул влучив у Гуцуляка, який стояв на лінії воріт.

Влучив у руку, тож і здійснявся ґвалт на футбольному полі, після чого VAR почав ретельно вивчати ситуацію. Не знайшли нічого в підсумку, як не було б дивно для гравців команди гостей. І це до певної міри врятувало Дніпро-1 від проблем, оскільки залишки сил опоненти витратили на аргументацію власної правоти.