На цьому тижні в Англії раптово згадали про те, що чергові тури Прем’єр-ліги також треба проводити, а не тільки задовольняти глядацький інтерес напруженими кубковими протистояннями. Тож безпосередньо в розпал буднів у нашому телевізійному розкладі з’явився повноцінний ігровий мідвік, присвячений саме національній першості.

Протистояння лондонського Фулгема та Евертона на Крейвен Коттедж при цьому зосереджувало на собі достатню увагу, бо командам Марку да Сілви та Шона Дайча в поточному сезоні гостро необхідні залікові бали, і коли ж, як не за підсумком очних зустрічей, існувала ліпша нагода їх здобути. А отже — боротьба, достатній рівень напруги й цікавий футбол під завісу дня були нам забезпечені.

Хоча на перший хвилинах не дуже-то й було помітно, що обидва колективи розуміють, що їм потрібно робити з тим м’ячем. Багато було невдалих передач та нерозсудливих дій у завершальній стадії, тож за поодинокими випадками взагалі щось відбувалось безпосередньо в штрафних майданчиках. Хоча й не без моментів узагалі — удари Гаррісона та Робінсона з ближньої половини поля нас розігрівали.

Потім гра поділилась на окремі фрагменти, у кожному з яких домінувала та чи інша команда. Евертон набрав оберти першим і навіть був дуже близьким до голу, коли добивання від Тарковські в центрі штрафного полетіло в поперечину, рикошет від якої ледь не залетів через лінію з відскоком від Перрейри.

Та й узагалі, "іриски" мали дуже пристойний вигляд в атаці тими хвилинами й ми взагалі не помічали проблем у їхньому захисті, аж допоки не завівся Вілліан і стало дуже гаряче біля володінь Пікфорда. Супермомент за авторством Хіменеса та Кастаня відбувався на 41 хвилині, проте дивом м’яч не опинився в сітці ні після удару бельгійця, який уже на лінії зупинив Тарковські, ні після добивання мексиканського нападника.

Саме за рахунок успішної гри перед перервою команда Сілви й мала намір ударно розпочати другий тайм, заради чого на полі з’явився Родріго Муніз, який у підсумку був значно більш рухливим, аніж Хіменес на вістрі. І це було потрібно господарям, адже Калверт-Льюїн майже на старті ударом головою вразив поперечину їхніх воріт учергове в цьому матчі, тож треба було чимось відповідати.

Фулгем у підсумку взяв та й виграв заключні пів години гри в суперників за всіма показниками, але так само влучив у верхній каркас у відмінному моменті за участі Кастаня. А ще Пікфорд у фірмовому стилі витягнув кілька непростих ударів. І все це заради того, щоб на тлі повної переваги суперників гості завершували компенсований час виключно у власних атаках та мали такий момент, що як там не змогли заштовхати м’яч у ворота з меж воротарського Годфрі та Бету — це ще треба буде розібратись.