Кілька днів запеклих єврокубкових протистоянь — це те, що зазвичай передує черговим матчам англійської Прем’єр-ліги в цю пору року. І хоча не кожна з команд бере участь у міжнародних турнірах із тих чи інших причин, проте все одно всі повертаються до гри в національній першості.

Ось, наприклад, Брайтону було достатньо дізнатись свого наступного суперника в Лізі Європи УЄФА, римської Роми, і все це відбувалось у рамках підготовки до матчу двадцять шостого туру проти Евертона на власному полі.

"Іриски", які не перемагали в усіх турнірах майже місяць, а в чемпіонаті взагалі більш ніж у два рази триваліший термін, завітали в гості до "чайок" усе з тим самим штрафом у десять пунктів, який, судячи з усього, ще довго триматиме команду Шона Дайча в стані боротьби за виживання. У Роберто Де Дзербі тим часом був трохи інший головний біль — його команда постійно наближається до зони єврокубків, але втримати потрібний темп просто не може.

Перший тайм у цій зустрічі минув так, і як прогнозувалось. Брайтону не вартувало надзусиль виграти за показником володіння м’ячем, однак із завершальним ударом у команди Де Дзербі знову виникли проблеми. Наче й якісно відпрацьовували Адінгра та Велбек в атаці, проте постійно чогось не вистачало саме перед чужими воротами.

Як не дивно, гості за такого футболу примудрились програти ледь не всі кутові суперників, що летіли до центру їхніх володінь, хоча стандарти — традиційна "фішка" Дайча. Із власної гри в атаці Евертон запам’ятався тільки фірмовим розіграшем "пас-пас-подача до штрафного", але лише одного разу він вийшов реальним небезпечним. Миколенко ледь не став автором побічного асисту для Данка, але той на ближній головою підрізав м’яч повз дальню стійку власних воріт. Якось недобирали в плані небезпеки команди.

Після перерви гості відновили гру із сумної звістки — півзахисник Ідрісса Гує травмувався в боротьбі перед власним штрафним і майже одразу остаточно залишив межі поля. У Онана, який з’явився замість нього, перелік функцій був тотожній, тож особливих змін концепт гри команди Дайча не зазнав. Тим часом Брайтон так само продовжував контролювати м’яч, проте вже без створення небезпечних моментів від слова "взагалі".

А ось у Евертона був непоганий шанс під завершення першої години ігрового часу, проте момент із ударом Дукуре нам так і не показали через збій у трансляції. Кажуть, що там захисник Брайтона вибивав м’яч із лінії воріт. Повіримо. І доволі охоче, бо вже за наступної нагоди гості у фірмовому стилі через виконання дальнього штрафного від Пікфорда завантажили м’яч до чужих володінь, захист "чайок" не розібрався з вибиванням, що дозволило Брентвейту пробити в праву дев’ятку.

І вже незабаром після цього Брайтон залишився в меншості через грубе порушення правил від Гілмора на чужій половині проти того самого Онана, тож можна було вважати, що заміна Дайча таки зіграла із суттєвим запізненням.

Що робити після цього? Очевидно, що втримувати результат, що й намагалась робити команда Дайча. Із перемінним успіхом, адже м’яч вони в суперників так і не перехопили, тому постійно перебували під острахом пропустити. Це зрештою й сталось. Причому Бету на лівому фланзі оборони дав Гроссу достатньо часу аж на три спроби подати на голову Данка, який замкнув у ближній верхній кут. Трохи не дотерпіли.