Матч за участі абсолютного лідера поточного розіграшу італійської Серії A організатори національної першості вирішили винести на окремий день, тож новий робочий тиждень ми розпочинали із зустрічі на Джузеппе Меацца поміж міланським Інтером та генуезькою Дженоа. Очевидно, що прямого конфлікту в турнірній таблиці ці два колективи поміж собою не мали, проте можливе потепління в Мілані до +15 були чи не найбільш обговорюваною темою на тлі поразки туринського Ювентуса в Неаполі напередодні (1:2).

Можливо, "нерадзуррі" аж настільки кортіло перемогти цього вечора, що вони зменшили всі можливі ризики до мінімальних значень. Відсутність пресингу на старті гри відверто дивувала, як і Дженоа, який доволі спокійно пересувався з м’ячем біля центральної лінії та навіть намагався розкривати чужий захист. Та й доволі меланхолійний темп поєдинку ближче до середини першого тайму вже почав трохи набридати.

І саме в цей час "змії" вирішили почати діяти. Трохи швидкості на флангах, додаткові передачі за спини захисникам, широкі розіграші — усе миттєво повернулось до звичного стану Інтера в атаці. Проблеми ж у захисті Дженоа також не змусили на себе довго чекати й уже незабаром ми стали свідками першого забитого м’яча. Через ноги Барелли на Санчеса м’яч дістався Асллані на правому фланзі штрафного, а той пробив під поперечину.

Тиск від команди Індзагі при цьому не зменшувався, тож і другий м’яч надійшов доволі швидко у ворота Хосепа Мартінеса. Знову Барелла був активним, але цього разу самостійно пробивав від лівого кута воротарського й саме в момент удару отримав підкат від Френдрупа. Із природою цього пенальті, можливо, хтось би й міг посперечатись, але якщо вже VAR утрутився, то сумнівів ставало менше — Алексіс Санчес реалізував покарання ударом у правий кут.

Здавалось, що з такими передумовами перевага Інтера в другому таймі буде виключно зростати, у чому спочатку не дав підстав сумніватись момент із блокованим на лінії ударом злету від Дарміана одразу від відновлення гри. Однак Дженоа вже під час атаки у відповідь зумів спрямувати м’яч у чужі ворота зусиллями Васкеса та його удару з відскоку на вході до лівого флангу штрафного. А отже й більш цікавою ставала наша гра.

Гості намагались постійно балансувати в подальшому поміж власним бажанням піти за другим голом та необхідністю все ж таки більш обачно грати в захисті, бо третій гол Інтера міг усе в цій грі завершити достроково. Фактично, команда Джилардіно перебувала в підвішеному стані, тож для профайлу Маліновського просто не було місця на полі, тому українця ми так і не побачили. Хоча із заміною з появою Стротмана тренер також прогадав, бо опорник присів на картку майже одразу.

Зрештою, "змії" в методичному стилі володіння м’ячем на чужій половині таки довели цю гру до переможного для себе завершення. Чи міг отримати Дженоа вплив на події на полі? Якби забив другий одразу — точно б міг, але не забив, тож другорядна роль у цій виставі за ним так і залишилась.