Останніми в рамках двадцять четвертого туру української Прем’єр-ліги мали зіграти команди з різних полюсів турнірної таблиці. Харківський Металіст 1925 на полі стадіону Лівий берег приймав дніпровський Дніпро-1 і сподівався залучитись досвідом свого головного тренера Віктора Скрипника з подолання потужного суперника.

Однак був один момент, який мав насторожувати "жовто-синіх" при цьому — за нового керманича вони ще жодного разу не перемагали в чемпіонаті, і це ми вже говоримо, що минуло шість турів від моменту поновлення національної першості. Команда ж Юрія Максимова тим часом також не могла похизуватись бажаною стабільністю, бо в останніх п’яти іграх менше вигравала, аніж утрачала очки, що в її становищі серед лідерів національної першості є занадто великою розкішшю.

Проблем у колективу Віктора Скрипника в другій частині сезону чимало, але якщо Металіст 1925 хоче залишитись у "еліті", то з ними треба якось розбиратись. І не схоже було на те, що номінальні господарі розуміють, як це робити від самого початку гри. СК одразу почав пресингувати на чужій половині, і якщо перший тиск харків’яни зуміли витримати, то вже на 19 хвилині їх усе одно піймали в перехідній фазі.

Одного пасу Сарапія до лівого флангу штрафного з глибини на хід Гуцуляку вистачило для того, аби Олексій отримав перевагу над Імерековим у швидкості та позиції, обіграв захисника, та пробив у ближній кут повз Мозіля, який фізично не міг розтягнутись на всю площину воріт. Загалом, таких голів у ворота 1925 за останні тижні ми бачили вдосталь, тож навіть не здивувались.

Та й у подальшому до завершення першого тайму єдиним цікавим епізодом було те, як Максимов замінив Гаджиєва вже на 38 хвилині без очевидних підстав, тоді як самі Рамік так само несподівано з’явився в стартовому складі, бо раптово не зміг розпочати гру з перших хвилин Третьяков, якого планували використати на вістрі атаки. Знову Дніпро-1 почав крутитись у власних тактичних схемах, і в підсумку ні до чого доброго це не призвело.

СК у другій половині матчу втратив атакувальний темп і це було найголовнішою його помилкою цього вечора. 1925 спокійно користувався ситуацією з відсутністю протидії власним атакам, а момент Горбунова одразу після відновлення гри так і залишиться останнім цікавим для гостей у цьому матчі. Мозіль тоді заблокував удар, після чого почались тривалі спроби харків’ян щось вигадати в атаці.

І в цей момент на допомогу команді Скрипника прийшли стандарти, які постійно давали опонентам заробляти дніпряни, і зрештою отримали за це на горіхи. Перший раз м’яч влучив у поперечину їхніх воріт тоді, коли Юрченко із штрафного з правого флангу подав на дальню стійку, а Гармаш розстрілював у притул Волинця головою, проти той парирував м’яч у каркас воріт.

А ось у друге стримати Металіст 1925 від гола вже не вийшло. На завершення компенсованого часу господарі заробили черговий кутовий, Юрченко звичним чином відправився його подавати, а Імереков — звично замикати в центрі штрафного. Із першої спроби м’яч знову вдарився у верхній каркас, але відскочив точно на ногу захиснику й той не схибив. Дивовижний порятунок, насправді, але де в чому закономірний.