Напевно, у Італії так заведено, що якщо вже й вставати з-за різдвяного столу, то виключно заради протистоянь надзвичайно високого рівня інтриги в Серії A. Вісімнадцятий тур національної першості в цьому плані перевершував будь-які очікування, бо ми вже мали змогу переглянути цікаву дуель Лаціо та Аталанти, тоді як у неділю на нас очікували Ювентус та Фіорентина й Мілан та Рома наприкінці напруженого футбольного вікенду.

І насправді гра на Сан Сіро ризикувала стати визначальною для обох її учасників. Бо "вовки" продовжують шукати себе під керівництвом Клаудіо Раньєрі, однак невдача в грі проти одного з безлічі конкурентів могла їм чимало коштували. У "россонері", за великим рахунком, становище було аналогічне, лише з тим зауваженням, що Паулу Фонсеки, на відміну від двох попередників Раньєрі, через погані результати не звільняли з роботи в поточній кампанії. А питань до Мілана назбиралось уже чимало.

Господарі поля з власних атак починали протистояння, проте навряд чи дальній удар Рейндерса міг за рівнем гостроти наблизитись до пострілу Довбика в ближню стійку з правого флангу штрафного на 11 хвилині. Однак майже одразу після цього Рома все ж таки пропустила, бо десь захопилась атакою й на 16 хвилині Фофана та Мората розіграли випад на лівому фланзі з передачею під удар Рейндерсу до протилежного боку штрафного.

Тоді Мілан спробував знову затиснути суперників і був достатньо близьким до того, аби забити вдруге під час моментів Морати та Тео, але десь допоміг брак точності іспанця, а десь — Свілар, який розбирався з дальніми ударами доволі спокійно. На тлі атак "россонері" навіть несподівано виглядав момент на 23 хвилині, коли пас із глибини поля до центру штрафного на Довбика завершився скиданням під удар Дібалі п’ятою.

Рома відігралась дійсно красиво, але її гра в цьому першому таймі й близько не була привабливою. А основний акцент незадовго до перерви взагалі змістився на арбітра, який спочатку не побачив приводів для пенальті під час падіння Рейндерса в центрі штрафного римлян, після чого епізод перейшов до центру поля, де спочатку запалали Тео та Мората, а потім не витримав і Фонсека, тож Мілан на другий тайм виходив уже з кадровими втратами.

Не дивлячись на те, що після відпочинку ми повертались фактично з моментом Довбика, який пробивав у ближній кут із правого флангу штрафного, але Меньян парирував на кутовий, старт другої половини гри можна сміливо залишати за Міланом. Бо більше Рома тривалий час нічого не могла створити, а от під час моментів із дальніми ударами Чуквезе та Беннасера цілком могла пропустити, але Свілар не дав цьому статись.

А потім м’язової травми зазнав той-таки Чуквезе, і допоки тривала вимушена павза в грі, футболісти обох команд явно встигнули охолонути, тож аж до самого завершального відтинку гри нічого цікаво не відбувалось. А там "вовки" огризнулись зусиллями Ель Шаараві, але й його удар, схожий на постріл Довбика, але у верхній кут, не захотів пропускати Меньян.