Чинні чемпіони всього, що тільки можна уявити, окрім чемпіонату світу, іспанці, розпочали свій захист головного трофею Ліги націй УЄФА з незадовільного результату. У гостях команда Луїса де ла Фуенте так і не змогла розкрити оборону Сербії, тоді як свій наступний виїзний матч мала проводити на полі ще більш підступного суперника.

Однак національна команда Швейцарії взагалі поступилась у грі першого туру в рамках квартету 4 представникам Данії (0:2), тож вийшло так, що обидва наперед визначені фаворити цієї заплутаної групи залишились без забитих м’ячів перед очною зустріччю в Женеві.

Перший тайм цієї зустрічі був ідеальним прикладом визначення "футболу національних збірних". Без жодних ігрових малюнків, атака на атаку, суцільні емоції, розірвані епізоди, випадковості й забиті м’ячі врешті-решт. Іспанці відкрили рахунок надзвичайно швидко — на четвертій хвилині подачу Ямала з правого флангу штрафного у воротарському головою завершив Хоселу, а Кобелю забракло миті, аби витягнути м’яч не за лінією воріт.

Проте "Наті" вже в наступній атаці мали відіграти за рахунок прострілу Емболо з лівого краю чужих володінь на порожні для Омерагича, однак до цього VAR побачив гру рукою від Фройлера ще на власній половині, тож гол швейцарців скасували. Тут — без питань, хоча в подальшому за ходом гри певні рішення арбітрів, особливо — що стосувалось фіксації порушень правил та гри рукою від Ямала у власному штрафному, викликали чимало питань.

А ще окремим сюжетом у цьому протистоянні була злива, яка з плином часу виключно посилювалась, тож під завісу гри поле Стад-де-Женев не було схоже на придатний до проведення зустрічі майданчик. Але то таке — іспанці намагались цих складнощів не помічати й забили другий м’яч не менш швидко за перший. Ямал відіграв на Вільямса до лівого флангу штрафного, той воротаря не переграв, але Руїс зіграв на добиванні.

Такий розвиток подій міг збити швейцарців із пантелику, якби не промінь надії потужністю у далекобійний прожектор у вигляді дурного фолу Ле Нормана перед власним штрафним проти Емболо, коли той боровся за право на побачення з Раєю. Урятувати захисника міг тільки офсайд у форварда раніше, але це був той випадок, коли справедливе рішення VAR не залишилось господарів сумувати.

Однак навіть у меншості команда де ла Фуенте все одно виглядала з м’ячем набагато вільніше за суперників, тоді як атаки Швейцарії лише додали трохи в гостроті, проте аж ніяк не в якості. Принаймні — на самому початку, бо на 41 хвилині Амдуні все ж таки заштовхав м’яч у сітку з подачі кутового з правого флангу й скидання головою від Емболо на дальню, тож другий тайм точно не обіцяв стати нудним.

І тільки-но ми повернулись до гри, як іспанці пропустили вдруге. Але знову це "але" у вигляді VAR, який побачив фол проти Карвахаля під час чергового корнера від Варгаса праворуч, який так само мав замикати Амдуні на дальній. Відповідно, слабке місце іспанців суперники таки знайшли й у подальшому ще кілька разів намагались на нього тиснути. Ще варто пригадати епізод із штрафним у першому таймі, коли Амдуні вкрутив удар у поперечину одразу після вилучення, тож стандарти — це все ж таки проблема для команди де ла Фуенте.

Однак вийшло так, що навіть у меншості Іспанії вистачило сил на всю гру відіграти в захисті, а Швейцарії з її перевагою не вистачило більше ні на що. А наприкінці гри відбулась блискуча реконкіста, коли за три хвилини двома контратаками та голами Руїса й Торреса цю гру було остаточно закрито. І це вже фактично в суцільному болоті замість газону. Ось такі вони, "альпійські луги".