Наприкінці серпня вже час говорити про великий футбол. Бо саме цими днями має остаточно визначитись склад учасників майбутніх групових раундів єврокубків, а отже й мала вирішитись доля київського Динамо. Ліга чемпіонів чи Ліга Європи УЄФА? У команди Олександра Шовковського було всього два варіанти шляхів перед матчем-відповіддю проти австрійського Зальцбурга на полі суперників.

І однією ногою представник України на міжнародній арені вже стояв на дорозі до другого за значимістю турніру Старого Світу. Бо тиждень тому Динамо програло в Любліні першу частину дуелі (0:2), а той факт, що результат багатьом із нас міг здатись нелогічним, у футбольну історію вже точно не ввійде.

Проте, очевидно, команда Шовковського не прагнула вже після однієї невдачі списувати саму себе з рахунків, а отже ротація на правому фланзі захисту Караваєв – Тимчик на користь останнього, і ми знову дивимось футбол. Цього разу — із перевагою "біло-синіх" за контролем м’яча в першій половині зустрічі. Можливо, навіть більшою, аніж на те можна було б очікувати.

Кияни атакували від самого початку, а Зальцбург намагався хоч якось відбиватись від стартової навали. Однак на 12 хвилині К’єргор продовжив контратаку передачею на правий фланг на Дагіма, той змістився в центр, пробив у правий кут, Бущан не дотягнувся, а ми зловили купу флешбеків зразка першого матчу. Дійсно, це ж було вже.

Проте навіть гірше за пропущений м’яч було побачити після цього, як Динамо втратило впевненість десь хвилин на п’ять, і за цей час австрійці могли взагалі закрити цю дуель черговим голом, але постійно цілили повз ворота. Із часом, кияни таки оклигали від шоку, за що отримали дуже приємний бонус, коли на 29 хвилині закидання Михавка з власної половини на лівий фланг штрафного завершив ударом у дальній кут.

Отже, гра повернулась знову до вихідних позицій і ми ще раз побачили перевагу киян на м’ячі. Наприкінці тайму Динамо мало дуже небезпечний момент із ривком Кабаєва повз Бідструпа до лівого флангу контратаки, але вже в штрафному суперник завадив пробити в дальній кут. Також треба було відзначити кілька спроб пристрілятись від Піхальонка здалеку з правого флангу, що загалом давало нам перспективну картину перед початком другої половини.

Але ж не так треба було розпочинати гру після перерви, щоб суперники в позиційній атаці ледь не 10 хвилин не виходили з нашої половини! Добре, що кияни в підсумку не наробили лиха позаду й Бущан обійшовся без роботи в цей період. А потім Динамо почало нарешті атакувати й… утрачати чергові гольові моменти, куди ж без цього.

Ванат не влучив у ворота під час добивання відскоку на правому фланзі штрафного, а згодом і Шапаренко махнув повз праву стійку з, напевно, ще кращої позиції — ці два моменти ми можемо пригадувати ще бозна-скільки часу, бо вони виявились ключовими, але їхній підсумок очевидний. Динамо не змогло більше забити м’ячів.

При цьому Зальцбург під завершення гри, як почало здаватись, узагалі спокійно читав будь-який крок команди Шовковського, і скільки б та не тиснула на чужі ворота, а контратаки "червоних биків" у підсумку були чи не більш гострими за всі старання киян. Загалом, картина була дуже сумною, адже австрійці навіть кутові почали віддавати біля власних воріт за безцінь, бо розуміли, що дані ближньої стійки м’яч усе одно не пролетить.