Італійська Серія A посеред тижня взяла невеличкий відпочинок і лише за перенесеним матчем міланського Інтера та Болоньї в нас була змога спостерігати вечорами. Усе заради того, аби максимально наситити програму вихідних, та її суботню частину зокрема, матчами в рамках двадцять першого туру національної першості.

Протистояння туринського Ювентуса та Мілана. Десь ми це вже бачили зовсім нещодавно. Точно! У півфіналі Суперкубка Італії, коли Серіжу Консейсан тільки-но почав працювати на чолі "россонері" й ніхто не міг передбачити, що можна буде побачити у виконанні його команди вже незабаром. Мілан у підсумку забрав той трофей у дербі проти того-таки Інтера, до цього обігравши "Стару Синьйору", а потім не програв жодного матчу в чемпіонаті, хоча й не в кожному виграв. Загалом, тривав період адаптації.

А тут доводилось знову грати проти Ювентуса, і цього разу вже не в камерних умовах Саудівської Аравії з майже відсутнім інтершумом, а перед заповненими трибунами Альянц Стедіум, і це вже був геть інший рівень. Рівень, до якого Мілан, можливо, наразі виявився неготовим, тому в його виконанні вболівальники побачили геть не той футбол, на який могли розраховувати.

Туринці зробили акцент на агресію на початках тайму, від якої мали потім будувати всю подальшу гру. І якщо в першій половині цього поштовху надовго не вистачило, хоча й виникали моменти в Мбангула, Копмейнерса та Їлдиза, однак із часом Мілану вдалось перехопити ініціативу й почати відводити гру від власних воріт, відповідати своїми нагодами, і зрештою звести тайм до бойової нічиєї з певним присмаком запеклості в боротьбі.

Після перерви ми очікували на продовження розвитку цього сценарію, але виявилось, що власні нариси готові були презентувати виключно господарі поля. Ювентус почав другу половину не просто активно, а аномально активно, і це повністю зруйнувало всі плани команди Консейсана. Підопічні Тіаго Мотти відкрили рахунок на 59 хвилині, коли удар Мбангула з лівого флангу штрафного на завершення передачі Гонсалеса від Емерсона полетів під поперечину над Меньяном.

І на цьому тиск від "Старої Синьйори" не припинився, як це вже бувало за ходом поточного сезону неодноразово. Тобто — Мотта все ж таки дотримав слово й пропрацював із командою момент утримання переможного рахунку не суто за допомоги перечікування біля власних воріт. Юве атакував і забив удруге зусиллями Веа вже за п’ять хвилин, після чого всі нарешті пригадали, що там і Мілан на полі десь мав бути присутнім узагалі-то.

Команда Консейсана теж намагалась себе знайти, або просто робила вигляд цього. У будь-якому випадку, "россонері" лише під завісу матчу почали створювати хоч якісь пропозиції на чужій половині, і такими темпами їм би не вистачило й ще двох таймів зверху, аби вигадати собі шляхи для порятунку. У одні ворота. Але тільки в другому таймі.