Основний претендент на звання центрального матчу тридцять першого туру італійської Серії A був доволі спірним питанням для вболівальників, оскільки напередодні ми подивились цікаве протистояння Мілану та Фіорентини в боротьбі за позиції перед зоною єврокубків (2:2). Але вже надвечір у неділю був запланований поєдинок, на який результат на Сан-Сіро також мав безпосередній вплив — у гості до Роми завітав туринський Ювентус, і ось ці дві команди вже безпосередньо перебували в зоні Ліги Європи/конференцій УЄФА на відстані трьох очок одна від одної.

А якби "лілії" перемогли, то саме вони б і перебували в якості головного переслідувача "зебр" на чолі тепер уже з Ігором Тудором, якому доведеться розгрібати до кінця сезону все те, що не вдалось довести до ладу його попереднику — Тіаго Мотті. Як це правильно робити — можна було б спитати у наддосвідченого Клаудіо Раньєрі, який тільки тим і займається у розташуванні "вовків", що виправляє помилки всього керівництва: від босів до звичайних тренерів його попередників. Виходить непогано — кілька місяців тому Рома ще була нижче екватору таблиці, а зараз не просто хоче, а реально претендує на єврокубки.

Початок цього матчу дійсно мав сподобатись тим уболівальникам Ювентуса, які очікували побачити разючі зміни після звільнення Мотти. Команда виглядала більш свіжою за суперників, охоче тримала м’яч, пробувала різноманітні варіанти в атаці, тоді як Рома виключно відбивалась і до власних атак якось не квапилась. Але все це туринці робили без акцентованих гольових моментів, тож залишилось враження історії, яку не розповіли нам до кінця.

Натомість "вовки" десь посеред тайму добряче так огризнулись із допомогою Довбика, який у центрі штрафного створив момент для удару Крістанте, і лише в останній момент Вейга встиг заблокувати м’яч. У відповідь на це Ювентус теж вирішив уперше в матчі довести справу до логічного завершення — ще й якого, на 27 хвилині Свілар витягнув у поперечину удар головою Гонсалеса зблизька на завершення подачі з лівого флангу штрафного від Веа.

На це Рома з власного боку відповіла дуже схожою ситуацією, коли Ель Шаараві завершив навіс із правого флангу від Суле на дальню стійку, у яку й поцілив ударом головою. Але вже в наступній атаці Ювентус таки відкрив рахунок. Подачу Калулу з правого флангу за межі штрафного хотів вибити Челік, але лише перевів м’яч просто на ногу Локателлі, який зльоту потужним ударом переграв Свілара. Відбулось це на 40 хвилині, а отже Рома пішла до роздягалень із прикрим голом, який ризикував усе змінити в цій грі.

А повернулась уже з появою Шомуродова на заміну. І ні, не замість Довбика, а в пару до нього. І вийшло навіть цілком пристойно. Артем допоміг партнеру передачею до лівого флангу штрафного заробити кутовий, подача з якого завершилась сейвом Свілара проти удару Ндіка головою, після чого узбекистанський виконавець зблизька добив відскок під поперечину. Це, вочевидь, зламало плани Ювентуса на другий тайм.

Бо далі команда Тудора почала діяти так, ніби жодного іншого варіанту поведінки на полі вона не вигадала, окрім як грати за рахунком, який був для неї на той момент уже не переможним. Як наслідок, ані господарі, ані гості, не потішили нас якимось видовищем у атакувальній фазі, і окрім одного дальнього удару Довбика, із яким спокійно впорався Свілар, і пригадувати не було про що.