До третього за рангом європейського клубного міжнародного турніру геть не кожен вболівальник наважується зазирнути до початку плей-оф, якщо взагалі не до вирішальних матчів у битві за трофей. Однак цього року українська авдиторія таки не залишається осторонь матчів бодай однієї з команд у основному розіграші цього змагання — лондонського Челсі, бо це чи не єдина можливість наразі в поточному сезоні побачити в стартовому складі команди Енцо Марески українського нападника Михайла Мудрика.

Два попередніх суперники для "синіх", бельгійський Гент (4:2) та грецький Панатінаїкос (4:1), виявились недостатньо потужними для того, аби переграти той склад "пенсіонерів", який ми за звичною називаємо резервним, хоча сам Мареска наполягає, що в нього є тільки одна згуртована група гравців. Просто не всім випадає честь пограти на міжнародній арені, вочевидь.

Цього разу Челсі знову грав удома, а протистояв йому клуб, назву якого переважна більшість європейських фанатів узагалі почула вперше лише цього року. Вірменському Ноа в суто спортивному плані певна річ, що не пощастило потрапити на такого потужного опонента, хоча для дебютантів турніру будь-який суперник наразі був би потужним. Однак Челсі все ж таки перебуває на іншій планеті.

Це стало очевидним на полі Стемфорд Бридж доволі швидко звітного вечора. Господарям не вартувало надзвичайних зусиль у пресингу змусити помилятись недосвідчених гостей на власній половині поля, і ні до чого, окрім забитих м’ячів, це не могло призвести. Судячи з рахунку на табло за підсумком першого тайму, можна зробити висновок, що вірменський колектив помилявся дійсно дуже багато.

А Челсі просто цим користався. Енцо подавав із кутового з правого флангу на голови Адарбіойо та Дісасі, а Гую та Феліш знущались над досвідченим захисником Сілвою й швидко довели справу до розгрому вже станом на 21 хвилину. Мудрик при цьому навіть до епізодів не встиг добігати — партнери робили свої результативні дії надзвичайно блискавично.

Однак на 39 хвилині, коли Михайлу з правого флангу віддав пас у зону перед штрафним Нкунку, український нападник пробив у праву дев’ятку так, що Стемфорд Бридж аплодував йому стоячи. Ну й Феліш згодом оформив дубль, тож шість голів уже до перерви — це непристойно багато, але закономірно.

У другому таймі Челсі продовжував атакувати, але це вже було схоже більше на гру котів проти мишей, бо "сині" остаточно трощити суперників явно не поспішали, а ті, якщо й відповідали атаками, то обмежувались лише незначними викликами для Йоргенсена. Голкіпер господарів у підсумку так і не пропустив, тоді як його партнери дали можливість Нкунку оформити дубль ударами з гри та пенальті, і на тому всі розійшлись. Хтось із досвідом, хтось — із позитивним настроєм.