Упродовж останніх кількох сезонів лондонський Арсенал незмінно бореться проти Манчестер Сіті за чемпіонську корону англійської Прем’єр-ліги, але з кожним разом зазнає все більш прикрих невдач. Цього розіграшу поміж цими двома командами іспанських фахівців Хосепа Гвардіоли та Мікеля Артети також очікується затята сутичка, і особливу увагу при цьому прийнято приділяти саме особистим протистоянням.

І вже в п’ятому турі національної першості на Етіхад Стедіум ці дві команди мали зустрітись поміж собою, тоді як ноги їхніх футболістів усе ще гуділи від матчів Ліги чемпіонів УЄФА посеред тижня. "Містяни" при цьому мали відчутний бонус, бо грали проти міланського Інтера вдома, тоді як "каноніри" мало того, що стартували на добу пізніше, так ще й мали повертатись із Бергамо, де зустрічались з Аталантою, прямо до Манчестера. А ще обидві гри завершились без голів (0:0), тож ми хоч забиті м’ячі планували побачити на цьому тижні від цих зіркових колективів.

Хотіли отримати голи, а отримали повний пакет Prime++ натомість. Тільки м’яч ввели до гри, як Гаверц просто полетів у Родрі й вибив його з гри прийомом з американського футболу. Скандальний арбітр Ентоні Тейлор тоді закрив на це очі, бо, вочевидь, також начитався преси й бачив інтерв’ю іспанця кілька місячної давнини після здобуття чемпіонського титулу, тож намагався тримати всіх у тонусі й даремно.

Раз-по-раз Родрі продовжували смикати й бити по ногах, і зрештою на 17 хвилині він зліг із травмою коліна, хоча й отримав її, як здавалось, майже на рівному місці. Але на той момент його команда вже вела за рахунком, хоча українські глядачі цього могли й не бачити через проблеми в транслятора. Але на дев’ятій хвилині Савіо розігнав Голанда до центру штрафного, а той переграв Раю в правий кут, як нам потім засвідчили на повторі.

Цікавий початок, але, разом з інцидентом із Родрі, не надто вдалий для Сіті, як виявилось. Бо на 22 хвилині Тейлор знову щось начудив і забув про свисток під час штрафного в Арсеналу в центрі поля, і Парті швидко його розіграв закиданням до лівого флангу на Мартінеллі, а той потім у штрафному скинув під удар Калафіорі, який запустив шалений постріл у дальній кут. Гвардіола після цього пішов і зламав крісло ударом ногою у власній технічній зоні.

Немов би передчував іспанець, до чого все йде, але от порадити своїй команді краще працювати проти фірмових кутових суперників не зумів своєчасно. Уже в компенсований час перед перервою "каноніри" заробили корнер праворуч, Сака вчергове подав на дальню, а Габріел знову вилетів із ударом головою на завершення.

І все б для лондонців було б чудово, якби Троссар хвилин так зо десять до цього не отримав перше попередження за фол проти Савіо, а потім не влетів у Бернарду вже на сьомій компенсованій хвилині, здобувши закономірну другу жовту й вилучення. Команда Артети залишилась у меншості, і керманич "канонірів" міг тільки здогадуватись, що очікує на його команду після відпочинку.

Та, власне, які були варіанти? Усі, хто залишився в Арсеналу на полі, просто стояли у власному штрафному й намагались стримати суцільну навалу від суперників, яка тривала від першої й до останньої секунди другого тайму майже безперервно. Звісно, Сіті при цьому виконував божевільну кількість ударів по воротах, аж 27(!) за тайм, а Рая просто героїчно відпрацьовував на останньому рубежі.

Били всі, хто мав можливість пробивати звідки, звідки змушувала це робити ситуація. Відчайдушно тримали Голанда, не давали розвернутись Бернарду й Гюндогану, тягнули час гравці Арсеналу, немов би грають у футбол востаннє в житті. Усе це було красивою, нехай і трохи сумною історією, але вона обірвалась. На 90+8 хвилині Стоунз заштовхав м’яч у сітку в межах воротарського, і тепер нехай розбираються, навіщо Голанд жбурляв м’яч у голову Габріелу під час святкування. Він, до речі, ще й вирубив Парті одразу із введення м’яча в гру. То Родрі передає вітання.