Ось і дістались ми майже екватору розіграшу поточного сезону української Прем’єр-ліги, разом із початком п’ятнадцятого туру національної першості. Чимало подій відбулось за останні кілька місяців і, напевно, кожна з команд може загадати моменти, де не досягала бажаного за підсумками своїх протистоянь.
А дехто взагалі ще жодного разу на домашній арені не з’являвся, як, наприклад, петровський Інгулець, для якого звітне протистояння проти полтавської Ворскли стало вже п’ятнадцятим поспіль гостьовим у цьому сезоні. Такого в нашому чемпіонаті ще не було. Як не було й перемог у команди Василя Кобіна за часи цих тривалих мандрівок теренами України, тож останнє місце — це все, на що могли розраховувати "козаки" за такого розвитку подій.
Утім, "зелено-білі" від них також далеко не пішли. Команда Юрія Максимова навіть після зміни головного тренера лише за поодинокими випадками здобувала омріяні перемоги, тож від Інгульця в турнірній таблиці Ворскла надто далеко не відірвалась. Однак усе одно серія в суперників сягала таких показників, що хоч-не хоч, а господарів поля вважали фаворитами перед матчем.
А от безпосередньо за грою цього фаворитизму взагалі не було помітно. Уже на першій хвилині шокованими були всі присутні. Навіть сам півзахисник Інгульця Лосенко, якому вдався блискавичний удар здалеку з відскоку в зоні перед штрафним суперників, на який точно не міг очікувати Ісенко, тому ворота й не врятував. Інгулець повів у рахунку й десь почала закрадатись думка, що ця подія трапилась не просто так.
І дійсно, "козаки" й у подальшому гру не мали намірів відпускати й Ворскла вимушено перебувала більшість ігрового часу на власній половині. Можливо, це сталось ще й тому, що в команди Максимова було все геть кепсько з передачами на чужій половині поля, тож перший тайм вони завершили лише з одним дійсно небезпечним моментом Кане під саму перерву, коли легіонеру завадив пробити з гострого кута захисник.
Натомість Ворскла пропустила ще й удруге вже на 14 хвилині, коли П’ятов розібрався з відскоком на лівому фланзі штрафного й спрямував удар на виконання в дальній кут. Таким чином ситуація для господарів поля стала критичною, однак усі дивились у бік другого тайму, де, як бувало раніше, Інгулець міг утратити темп.
І до цього справді було дуже близько, якби не героїчний Олексій Паламарчук. Так, воротар команди з Петрового знову це зробив — парирував пенальті, уп’яте поспіль. Феноменально. Друга половина почалась із того, що Вілівальд сфолив проти Ндукве на лівому фланзі власного штрафного, але удар у центр воріт із пенальті від Скляра голкіпер парирував ногами. Незрозуміло, як він це робить, але факт залишається фактом — божевільна серія триває.
Якби тоді Ворскла забила, то після розмови з Максимовим у перерві могла б і на порятунок розраховувати. Але ж не забила, а отже довелось миритись із суворою реальністю, у якій "зелено-білі" могли скільки завгодно атакувати, але коли від них надходять тільки дальні удари, то впевненість Паламарчука у власних силах виключно зростає.
Воротаря Інгульця так і не пробили цього вечора, тоді як Ісенко отримав третій гол уже в компенсований час, коли Сад запустив Білоцерковця передачею з центрального кола з ним на побачення, і було встановлено остаточний рахунок у цій зустрічі. Неочікувано, але нарешті це сталось.
Наступними вихідними полтавська Ворскла поїде в гості до донецького Шахтаря, а петровський Інгулець, можливо, удома гратиме з луганською Зорею.
Ворскла — Інгулець 0:3
Голи: Лосенко, 1, П’ятов, 14, Білоцерковець, 90+3
На 49-й хвилині Олександр Скляр (Ворскла) не забив пенальті (воротар).
Ворскла: Ісенко — Пердута, Гучек, Бацула, Крупський — Скляр, Павлюк (Кулаковський, 78), Челядін — Кане, Ковталюк (Ндукве, 46), Ієде (Нестеренко, 46).
Інгулець: Паламарчук — Малиш (Дубілей, 78), Вілівальд, Шершень, Мисик — Волохатий (Сад, 71) — П’ятов (Лісняк, 71), Сад, Лосенко, Могильний (Пушкарьов, 90) — Резепов (Кисленко, 71).
Попередження: Шершень, Могильний
