Останні футбольні вихідні в українському футболі цього разу відбувались аж посеред грудня, коли надворі вже на повну панує зима, проте матчі сімнадцятого туру національної першості мали бути зіграними у відведений термін. І цей тиждень ми проводили не тільки за переглядом єврокубкових двобоїв, а й з намаганням осягнути, що безпрограшна серія Олександрії, яка тягнулась від початку сезону, добігла свого завершення.

Сталось це минулими вихідними під час другого поспіль матчу проти київського Динамо, тож команда Руслана Ротаня заходила в цей уїкенд уже без статусу одного з головних претендентів на чемпіонський титул, який тепер перетворився просто на претензії. Утім, цього разу суперник "поліграфів" у особі черкаського ЛНЗ і собі не міг дати ради всередині колективу, тож на останній матч року заходив уже без Андреса Карраско, замість якого команду на поле стадіону Ніка виводив Андрій Дикань.

Пів години дали пограти спокійно у футбол на промерзлому полі ЛНЗ з його новим тимчасовим керманичем та Олександрії, після чого знову пролунав сигнал повітряної тривоги й ми пішли в укриття. Нічого цікавого за цей час не відбулось — "поліграфи" володіли м’ячем, "бузкові" відбивались і інколи ходили до контратаки.

Матч було відновлено відносно невдовзі — усього за 40 хвилин, тож навіть у повноцінній перерві після цього головні тренери собі не відмовили. І що здивувало, так це те, що ЛНЗ доволі жваво розпочав цей короткий відтинок гри, що залишався в першому таймі. І нарешті ми побачили в дії воротаря Єрмакова, якому доводилось витягувати з-під поперечини дальній удар Пасіча з лівого кута штрафного, а потім реагувати на постріл Момо з близької відстані.

Однак активність "бузкових" ні до чого не призвела в підсумку, а натомість вони пропустили. Дуже суперечливим чином, до речі, бо арбітр Денис Шурман, а потім і бригада VAR, відверто проґавили регбійний фол Калюжного проти Авагімяна перед чужим штрафним, коли відбувався відскок на Мишньова, а гравець "поліграфів" навіть не намагався дивитись у бік м’яча, після чого Дмитро пробив, а рикошет від захисника добив Філіппов. І як тільки почалась перерва, то знову Кіровоградська область почервоніла на мапі.

Тут теж довелось чекати десь хвилин 40, тож і маємо в підсумку матч тривалістю в понад 3,5 години. Футболістам так грати точно не легше, а оскільки зараз надворі вже не літо, то коли сонечко сідає на небосхилі, то проблем стає тільки більше. Газону на Ніці було дуже важко, як і гравцям на ньому, але всі намагались триматись до останнього.

Хоча й не дивно, що за таких умов десь дали зайве навантаження й маємо — на 53 хвилині знепритомнів Каплієнко у власному штрафному, після чого шок був у всіх, окрім медичного персоналу — ці люди допомогли не статись найгіршому. А коли ситуація трохи вгамувалась, то треба було тільки бачити, який вплив це мало на гравців ЛНЗ. Неслись уперед і не бачили той колись майже досконалий захист команди Ротаня. Не дивно, що той у підсумку просто капітулював.

Яшарі відіграв пропущений м’яч на 65 хвилині з другої спроби ударом із пів кола перед чужим штрафним під поперечину, після чого побіг святкувати саме до Каплієнка, якого ще не встигла вивести за межі арени карета швидкої. І далі в гостей було достатньо моментів для того, аби виривати перемогу. Узяти хіба що ту ситуацію з дивовижною хибою Халайли на останніх хвилинах, чи пенальті за гру рукою від Шабанова під час удару з правого флангу штрафного від Яшарі, який, напевно, провів останній матч у Черкасах. Чому той одинадцятиметровий потім скасували? То вже треба знову запитувати у арбітрів, які, судячи з усього, на зимову відпустку пішли трохи раніше за самих футболістів.