Під Різдво в чемпіонських перегонах англійської Прем’єр-ліги з’явилась інтрига, яку навряд чи хто міг передбачити ще перед початком поточного сезону. І стосувалась вона ані позицій Манчестер Сіті, ані лондонського Арсеналу в гонитві за "золотом", тоді як на перший план виходив Ліверпуль та інший клуб із столиці Великої Британії — Челсі.

Безумовно, усі очікували цього вечора на центральне протистояння поміж ще одним лондонським клубом — Тоттенгемом, та "червоними", але ще до його початку позиція команди Арне Слота на вершині турнірної таблиці могла суттєво постраждати. Це сталося б за умови, якщо "сині" виграли б гостьовий матч проти Евертона, у якого через відсутність необхідності грати в Кубку ліги та перенесене дербі проти Ліверпуля утворилось нічогеньке вікно в, напевно, найважчому відтинку серед усіх чемпіонатів у світовому футболі загалом.

Цей матч "іриски" провели так, як уміють тільки вони. Ще й погода трохи допомогла, бо через вітер та подекуди потужну зливу подачі з флангів від гостей не були настільки загрозливими, як це можна було передбачити. Та й узагалі, чи була атака Челсі загрозливою цього дня? Є всі сумніви вважати, що ні.

Бо першу половину стартового тайму команда Марески провела ледь не на ручному гальмі, тоді як вибух за участі Джексона, у якого було аж три гольових моменти за шість хвилин, у подальшому мав вирішувати долю всього матчу загалом, проте форвард Челсі пригадав свої найкращі приклади відсутності реалізації. Зрозуміло, що в перерві захист Евертона отримав по шапці за ці небезпечні ситуацій і більше подібної навали лондонці влаштувати так і не змогли.

У них узагалі мало що виходило в другому таймі попереду, і радше б у воротах Санчеса м’яч міг би опинитись за підсумком моментів у Гаррісона, Тосіна чи Гує. А у відповідь і не пригадати ось так одразу, що нам запропонував напад однієї з найбільш результативних команд чемпіонату. Ротація теж не надто допомогла — чергового суперника "іриски" зв’язали по руках і ногах. На тому й тримаються.