Двадцять п’ятий тур англійської Прем’єр-ліги стартував ще напередодні поразкою лондонського Челсі від Брайтона (0:3), після чого близьким до втрати очок у похмурому Лестері був лондонський Арсенал, але обійшовся без пригод (2:0), і вже далі ми переходили до іншого, напевно, досі учасника чемпіонських перегонів, нехай і лише з примарними шансами, Манчестер Сіті. Як би там не було, а цікаво було б поглянути, як саме команда Хосепа Гвардіоли відходитиме від поразки мадридському Реалу в Лізі чемпіонів УЄФА посеред тижня (2:3).

А тут ще й Ньюкасл у суперниках за черговим домашнім протистоянням, тоді як команда Едді Гау постійно за ходом поточної кампанії намагається десь зачепитись за очки в матчах проти потужних опонентів. І якщо це той-таки Арсенал, або Ліверпуль, то "сорокам" навіть удається виконувати своє завдання. Але не цього разу.

Це був матч лише одного гравця — єгипетського нападника "містян" Омара Мармуша. Точніше — його тайм, бо блискавичний хет-трик посеред цього періоду призвів до того, що вже до перерви інтрига в цій парі просто щезла. Нам залишалось при цьому відзначати якісь окремі деталі. Так пас на перший гол у цьому матчі віддав із власної половини Едерсон, і одразу ж став найкращим воротарем-асистентом у історії АПЛ, і також вартував уваги той-факт, що двічі Мармуш знущався з Тріпп’єра, якого потім прибрали з гри.

Але заміни від Гау поперерві — це річ, звичайно, дуже логічна і доречна, але вони просто виграли трохи часу, що Манчестер на куражі не одразу пішов за четвертим голом. А зробив це, наприклад, під завісу протистояння, коли Голанду, як не гол, то хоч гольовий пас на Макейті дістався в матчі, у якому норвезький нападник цілком міг би й добряче підзарядити власну статистику, але капітанська пов’язка, напевно, підштовхувала й до інших функцій також.