Програма двадцять четвертого туру української Прем’єр-ліги вийшла розлогою, і тому події завершувались посеред першого дня вже нового робочого тижня. Петровський Інгулець продовжує свою мандрівку теренами нашої країни, і цього разу його зупинкою знову став стадіон Ніка в Олександрії, яка чи не найменш серед решти міст на футбольній мапі нашої країни віддалена від рідного населеного пункту "козаків". Не рідні стіни, але все ж таки щось більш близьке за духом.

І коли навпроти суперник рівня львівських Карпат, то дійсно — будь-яка допомога не завадить. Команда Владислава Лупашка лише раз поступилась на початку другої частини сезону київському Динамо, тоді як решта матчів для неї минула без поразок, що в підсумку дозволяє "левам" і досі мати цілком небезпідставні мрії потрапити до єврокубків на наступний сезон.

"Зелено-білі" настільки відчайдушно хотіли підтвердити свої наміри в цій грі, що одразу пішли з наступом на чужі ворота та забили швидкий м’яч уже на п’ятій хвилині, коли під час подачі кутового з лівого флангу від Бруніньйо залишили без опіки на ближній стійці Бабогла, а той замкнув головою. Могли гості й удруге одразу відзначитись, але тут уже стався історичний прецедент.

Свою серію з п’яти поспіль парируваних пенальті голкіпер Олексій Паламарчук розпочав ще восени в матчі саме проти Карпат. І коли він на 11 хвилині стрибнув у ноги Костенку на правому фланзі штрафного під час передачі на хід від Бруніньйо з глибини, то вже закрадались здогадки, що зараз ми станемо свідками дійсно історичної події для нашого футболу. І так і воно й сталось у підсумку — Паламарчук парирував удар від Бруніньйо в правий нижній кут, після чого став першим голкіпером, який відбив шість поспіль пенальті в УПЛ.

Ще б його команду це на щось надихнуло, і було б геть добре. Бо лише наприкінці першого тайму колектив Кобіна почав хоч щось створювати біля чужих воріт, і навіть отримав непогані моменти для Пушкарьова та Сада, проте перший пробив у воротаря, а другий перекинув м’яч над воротами з критично близької до них відстані. У підсумку, черговий тайм у цьому сезоні "козаки" таки програли.

Щодо дій господарів у другій половині гри також не знайдеться багато коментарів. Тим паче — позитивних. А звідки їх узяти, якщо лише дві нагоди створив Інгулець для того, аби забити, і всі вони були подачами з обох флангів, які раптово летіли під поперечину. От тільки на навіс Катрича ліворуч Кінарейкін зреагував, а на подачу Свистуна наприкінці основного часу — ні, ось і вся різниця.

Але "козаки" забили довгоочікуваний м’яч лише тоді, коли його питома вага стала меншою, аніж була до 81 хвилини, коли черговий кутовий на правому фланзі від Карпат завершився розіграшем під подачу Чачуа, який завершував головою Бабогло вже на солідній дистанції до воріт, але при цьому перекинув Паламарчука. Напевно, що помилка під час стандарту голкіпера все ж таки трохи зіпсувала враження від рекорду.

У наступному турі петровський Інгулець прийматиме черкаський ЛНЗ, тоді як на львівські Карпати очікує дербі проти Руху.

Інгулець — Карпати 1:2
Голи: Свистун, 90 — Бабогло, 5, 81

На 12-й хвилині Бруніньйо (Карпати) не забив пенальті (воротар).