Уболівальники вже розпочали фінальний відлік до завершення клубної частини цього сезону, але вважати його таким, що просто дограється командами, категорично заборонено. Бо навіть у іспанській Ла Лізі, де в турнірній таблиці вже більш-менш помітно чіткі акценти навіть у боротьбі за зону єврокубків, усе одно були відкриті питання навіть перед найбільш пізнім матчем тридцять шостого туру національної першості.

У Сан-Себастьяні місцевий Реал Сосьєдад та Валенсія вирішували поміж собою, чиїм сподіванням на єврокубки все ж таки жити в останніх двох турах. У "кажанів" перед дуже складним виїздом на Аноету становище в плані останніх результатів було геть кепським, але оскільки Роман Яремчук цей період пропустив через травму, то українські вболівальники за виступами команди Рубена Барахи могли й не встежити.

Цього ж дня вийшло так, що форвард національної збірної нашої країни опинився в стартовому складі, тож вибачте, але час початку матчу о 23:00 за нашим поясом — то таке собі виправдання, аби пропустити цю гру. Та й Яремчук уже на другій хвилині забив гол! Пробіг вільним правим флангом від самої центральної лінії й пробив Реміро з меж штрафного в ближній. Шкода, що боковий потім підняв прапорець через офсайд, тож святкували ми з Романом недовго.

Від такого старту всяка команда могла б опинитись збитою з пантелику, але не футболісти Іманола Альгуасіля. Навпаки, вони провели атаку у відповідь і показали, як треба забивати цілком у межах правил. Та ще й як красиво! Барренечеа з лівого флангу виконав подачу на дальній кут воротарського, де Кубо в падінні перевів м’яч над головою Мамардашвілі, а Андре Сілва з другого поверху замкнув перед порожніми ворота.

Аноета вибухнула емоціями, бо всі добре розуміли вагу результату цього матчу для обох команд. Нехай і глядачів на трибунах через робочий день та пізній початок, навіть для Іспанії, було десь 30% від загальної місткості. Але нічого — команди під завісу матчу й самі непогано кочегарили градус цього протистояння в постійних розбірках поміж собою.

І було з приводу чого — жорстко грали футболісти Валенсії й лише дивом цей матч удалось завершити без червоної Уго Гільямону, якого від підкатів не відлякало навіть попередження ще в першому таймі. А ось щодо створення гольових моментів, то з цим уже було трохи важкувато, бо команди відверто не квапились форсувати події.

Яремчука в атаці Валенсії ми майже не бачили, а вже на 71 хвилині його взагалі прибрали з поля, бо команді Барахи тоді вже було потрібно йти вперед усіма силами, бо час підтискав, а "кажанам" потрібно було виключно перемагати в цій грі. За таких умов було добре, що Петер на правому фланзі таки ввімкнувся в гру в другому таймі й відігравав точно не менш яскраво за Кубо, проте менш ефективно в плані результативних дій.

Але найкращий момент гостей усе одно належав не йому. На 72 хвилині Марі, який замінив саме Яремчука, одразу отримав гольовий момент, коли перед воротарським добивав відскок від сейву Реміро проти удару з лівого флангу штрафного від Каноса, але поцілив точно у воротаря суперника. І щоб хоч натяк на подібний момент у гостей був у подальшому, то ні, такого вже створити баски їм не дали.