Поточний тиждень уже встигли охрестити тижнем очікування на El Clasico поміж каталонською Барселоною та мадридським Реалом у рамках фіналу Кубка Іспанії в Севільї. Однак для того, щоб учасники майбутнього вирішального матчу в битві за трофей не відставали від решти команд-учасниць Ла Ліги за кількістю зіграних протистоянь за підсумками майбутніх вихідних, їм треба було посеред тижня зіграти свої зустрічі в рамках тридцять третього туру національної першості.

Для колективу Ганса-Дітера Фліка це було домашнє протистояння проти Мальорки з Балеарських островів, яка в першому колі відзначилась тим, що вирішила зіграти проти "блаугранас" у відкритий футбол на власному полі, а натомість отримала поразку 1:5. Однак цього разу господарів звітної зустрічі явно обтяжувало кадрове питання через майбутній кубковий двобій, тож довелось застосувати ротацію, а це за ходом цього сезону вже неодноразово створювало для Барселони проблеми.

Чи створило цього разу? Однозначної відповіді на це питання надати буде важко. Бо підсумковий рахунок на табло, і він мінімальний. Але за переглядом цього матчу напевно ні в кого не мало виникати питання, яка ж саме з двох команд була ближчою до перемоги. Не важко здогадатись, що саме каталонський колектив.

Але у Барси цього разу була одна суттєва вада — марнотратство під час завершення гольових моментів. А оскільки суперники грали з п’ятьма захисниками та ще групою півзахисників біля власного штрафного зверху, то на кожне подолання цього блоку треба було використовувати чимало зусиль. Зрештою, це почало даватись у знаки, але лише в другому таймі.

У першій ж половині господарі просто не довели справу до забитого м’яча, хоча підстав для цього мали вдосталь. Моменти Ямала, Феррана, Ольмо, влучання в праву штангу від Гаві, кілька вбивчих нагод Фаті, і навіть Араухо мав свій момент під час одного із стандартів. Але всі хибили, або воротар Роман, який у Мальорці є резервістом, тягнув усе, що летіло в площину його воріт.

У підсумку, на рахунку голкіпера гостей 12 сейвів. І зрозуміти, звідки така божевільна кількість, доволі легко — по воротах гостей загалом було завдано 40 ударів. Якась шалена перевага Барселони. Але, знову ж таки, тільки за полями в цій частині статистики. Долю ж матчу вирішив усього один удар, який завдав Ольмо на самому початку другого тайму, коли отримав пас із правого флангу від Еріка Гарсії в штрафному, і одразу поклав удар у дальній кут чужих воріт.

А далі вже був окремий виступ усе того ж таки воротаря Мальорки та гравців Барселони, які почасти програвали йому дуелі. Навіть тоді, коли лише Роман відділяв їх, м’яч та ворота у вирішальних ситуаціях. Тож Флік знову буде говорити про реалізацію, що за такого календаря для його команди на найближчі тижні може виявитись узагалі вирішальним питанням.