Дніпро-1 повертається до чемпіонських перегонів! Підсумки 11-го туру УПЛ

Оце сплеск результативності! Після туру з дев'ятьма голами відбувся тур з 28 – більш ніж триразовий стрибок. При цьому між турами були збірні, до яких не їздили представники багатьох команд. Приємно, що багато тренерів, отримавши можливість спокійно попрацювати з командами, налаштували саме атакуючі налаштування.

Втім, після 10-го туру “сушити” гру ще сильніше було просто неможливо.

Провал туру

Динамо знову програло у футбол. Пора вже випускати рімейк хіта братів Гадюкіних, тому що Карпати, при всій повазі до них, давно привертають менше уваги. Цього разу не витримала атака: після семи матчів, у яких кияни забивали щонайменше двічі, вони не забили жодного м'яча.

Динамо повністю провалило перший тайм. На пропущені голи команда такого статусу та досвіду вже просто має закладатися, особливо коли грає проти таких майстрів, як Гуцуляк. Але при цьому повна пасивність попереду, навіть після того, як суперник повів у рахунку.

Якби Динамо зіграло на тому ж рівні, що й другий тайм, усі 90 хвилин, то Волинець, за всієї поваги до нього, навряд чи продовжив би суху серію. Але Буяльський з Волошиним промахнулися, Ванат просто провалив матч – і у підсумку супернику вистачило навіть першого ходу (а у випадку з Динамо один пропущений – це саме перший хід), щоб виграти матч.

Динамо слабке. Слабке у багатьох елементах: тактичному, кадровому, але насамперед ментальному. Якщо суперник забиває, а Динамо не відіграється, воно, звичайно ж, програє. Але якщо Динамо відіграється, і навіть опиняється у більшості, то воно може здобути третій і програти – як було з Поліссям. І навіть якщо Динамо двічі відіграється, то воно може отримати вилучення та третій гол, як із Чорноморцем.

При цьому команда має козирі: Ванат, Буяльський, загальна глибина складу. Але масштаб проблем такий, що темрява поглинає світло. Насамперед, звісно, оборона перекреслює досягнення атаки, але загалом і цих досягнень стає дедалі менше, і закрити атаку дедалі простіше. Наївно, звісно, було думати, що вдасться рівно пройти сезон без нормальної гри на своїй половині поля.

Ривок імені Максимова

Але взагалі після такого туру справедливо зосередитись не на черговому провалі Динамо, а на феноменальному перетворенні Дніпра-1.

Наскільки сильна в Україні друга ліга, якщо в ній розпочинав цей сезон такий сильний тренер, як Юрій Максимов. Людина, яка якщо і не змінила все, то точно перетворила чергову команду в найкоротші терміни. При цьому не можна не відзначити: він і прийшов у максимально зручний для себе час.

Коли команда була не в змозі трнавський Спартак пройти і програвала на своєму полі Оболоні, їй було не те що не до розмов, а навіть не до думок про якийсь там атакуючий футбол. Юрій Вільович і поставив футбол настільки автобусний, що навіть м'яч вводить не воротар, а центральний захисник – як 20-30 років тому. Це, якщо що, просто вбиває білдап, бо команда при володінні з самого початку у меншості, але Дніпро-1 готовий грати на контратаках.

Максимов одразу зрозумів, що найсильніша лінія у команді – це пара центральних захисників Сарапій – Сваток. Впоратися з нею дуже складно, і залишити Динамо без голів – це реальне досягнення, на відміну відпросто перемоги над ним. Волинець, за відчуттями, теж вчасно відновився: у досвідченого воротаря якось комфортніше порозуміння із захистом, ніж у юного Кінарейкіна . Він менше рятує, але взагалі не пропускає – просто у нього менше роботи за рахунок правильного вибору позиції.

Така суворо контратакуюча модель матиме проблеми із зламуванням ешелонованих оборон, але поки що Дніпро-1, як топовий тенісист, виїжджає лише за рахунок невимушених помилок суперників. І Динамо тут зовсім не виділяється на тлі Металіста 1925 та Вереса.

Полісся має бути в єврокубковій зоні і боротися за топ-3

Чергова перемога команди з Житомира вже не дивує. Це, можна сказати, новий український порядок: Полісся досить сильне, щоб обігравати Ворсклу на класі.

І це навіть не привід якось розносити Скрипника чи його підопічних. Просто в одних в атаці Степанюк, а в інших Макуана – ще й на підміні Будкiвський. Тут, до речі, можна поплескати менеджменту полтавців: гроші грошима, але таких гравців, як Арієльсон і Макуана, ще треба переконати переїхати в країну з війною, і вибрати саме таких легіонерів, які не боятимуться їздити на схід від Львова (як було у Дніпра-1). Побоювання викликав Калiтвiнцев, але його навички грають лише на благо: він поставив команді вишколену оборону, віддавши творчість на відкуп легіонерам.

Олександрія серйозно ризикує

Колос не міг забити 345 хвилин – і перервав свою серію лише на виїзді до Олександрії. Перервав одним-єдиним голом, але цього вистачило, щоб виграти.

Команда Ротаня за різницею м'ячів (особисті зустрічі нема рації дивитися, поки ніхто ні з ким не зіграв двічі) вже 14-та. По суті, лише провал Лавриненка у Вересі рятує Олександрію від дуже великих проблем. ЛНЗ принаймні вміє грати внічию, про Зорю в контексті боротьби на таких низьких висотах і говорити смішно – а той же Металіст 1925 просто попереду, при тому що Олександрії зараз складно набирати будь-які очки.

Ротаня поміняти легко, але треба розуміти, що клуб сам загнав себе у великий глухий кут. Розпродаж влітку та прощання з Гурою запустили клуб кудись униз. Молодий тренер може піти, він і сам навряд чи тримається за таке диво, але команду це сильніше не зробить. Що, втім, не скасовує факту, що навіть глобальний вихід із кризи все одно може початися зі зміни тренера.

Шахтар спокійно видихнув і пішов далі

На тлі безлічі яскравих та несподіваних результатів дебют Срни вийшов максимально прохідним. Ще не вистачало з командою, яка і в УПЛ лише через плей-офф пробилася, втрачати очки. Шахтар спокійно обіграв ЛНЗ, хоча другий гол за такої прірви в класі повинен приходити раніше. Поки зазначу, що Срна мотивував команду набагато більше грати низом: навіть кутові гірники не подавали, а розігрували, що, до речі, до другого голу і призвело.

Рідні стіни не допомагають

Із восьми команд, які приймали суперників, не програли лише дві. Але погодьтеся, було б дивно, якби Шахтар програв ЛНЗ чи навіть Чорноморець – Минаю. За винятком двох аутсайдерів, всі гості цього туру додали до скарбнички три очки, причому забили на шістьох 17 голів!

Зрозуміло, що багато що вирішують імена та конкретні деталі, але загалом це зайва демонстрація того, що без уболівальників на трибунах перевага свого поля нівелюється. Багато матчів умовно рівних суперників – Динамо проти Дніпра-1, Ворскли з Поліссям, Олександрія з Колосом – могли б хитнутися в інший бік, якби господарів підтримували хоча б кілька тисяч людей.

Цитата туру

Сергій Лавриненко після домашніх 2:5 від Руху не стримував себе.

“Що ще робити, якщо в простій ситуації ми не влучаємо по верховому м'ячу, а суперник легким кивком голови нам забиває? Що і кому говорити? Над чим працювати, якщо ми не влучаємо по м'ячу, який в нас на нозі вже? Яку вправу ще зробити? Мені самому хотілося вийти на поле і зробити це. Але я не можу. Самі собі створили гольові епізоди.

Сьогодні в захисті зіграв Олександр Кучеренко. Шукаємо варіанти посидення гри в обороні. Олександр Кучеренко зіграв на хорошому рівні. Але дуже багато помилявся Василь Курко. Поганий матч від нього. Спілкуватимемося про це.

Щодо часу на виправлення помилок – це питання до президента. Він зайшов у роздягальню після гри. Сказав, що дуже незадоволений грою. Але про якісь конкретні терміни не йшлося. Зараз багато критики тренерського штабу. Але зараз можна і Моуріньо запросити сюди і Гвардіолу, але є певні моменти, які змінити дуже важко”.

І зрозуміло, скільки питань до Луческа та Ротаня, але здається, що найближча тренерська відставка пройде у Рівному. По-перше, найнадійніше виглядає саме Верес, а по-друге, такі коментарі – канонічне відображення поняття “тренер пливе”. У Лавриненка винні гравці, клуб, але не він сам. Навіть якщо він має рацію, то зрозуміло, кого поміняти простіше.

Збірна туру

Фесюн (Колос) – Лучкевич (Колос), Сарапій, Сваток (обидва – Дніпро-1), Лях (Рух) – Зубков (Шахтар), Пастух (Рух), Макуана (Полісся) – Келсі (Шахтар), Герреро (Зоря), Суханов (Оболонь)

Гол туру

Колос забиває рідко, але забиває смачно. І коли забиває, хочеться, щоби він забивав ще.