Цього сезону українська Прем’єр-ліга відверто дивує своїми сюжетними поворотами. І навряд чи хтось перед початком сезону міг би подумати, що чинному чемпіону країни, донецькому Шахтарю, доведеться шукати собі нового головного тренера вже під час жовтневої міжнародної павзи. А оскільки з рішенням щодо звільнення Патріка ван Леувена "гірники" трохи затягнули, то й у Дарійо Срна було зовсім небагато часу для того, аби передати хоча б якісь ідеї своїм новим підопічним.

На щастя для Шахтаря, новоспечений хорватський фахівець розпочинав свій тренерський шлях із матчу проти одного з новачків цієї кампанії національної першості — черкаського ЛНЗ. Для футболістів із центральної частини країни досвід зміни тренера за ходом сезону був не новим, адже після невдалого старту під орудою Олександра Ковпака керівництво не втрачало жодної миті під час призначення Олега Дулуба.

Срна із своєю появою приніс не так уже й багато змін у питаннях формування стартового складу, але все ж таки без новацій, у порівнянні з ван Леувеном, не обійшлось. Повернувся на лівий фланг оборони Топалов, над яким із перших хвилин з’явився Невертон, а також у центрі захисту ми відзначали відновлення після травми Бондаря. Що ж стосується суто ігрового плану, то Шахтар просто почав грати веселіше. Життєрадісніше, якщо можна так сказати.

Перевага над суперниками з перших хвилин була тому підтвердженням. ЛНЗ не закривався в щільному захисті та постійно намагався знайти можливості проводити контрнаступальні дії, але зрештою відступив під тиском опонентів. На 20 хвилині простріл Зубкова з правого флангу на другий темп пропустив собі за спину Бондаренко, а Сікан у дотик вколотив м’яч під поперечину, що підвело риску перед домінуванням "гірників" на старті гри.

Їхня перевага на м’ячі давала про себе знати повсякчас, але за другим голом Шахтар пішов геть не одразу. Гості непогано відводили гру від власних володінь, намагались пересмикувати темп зустрічі, мали якісь натяки на голові моменти, але Різника до перерви так і не скривдили в підсумку. Тоді здавалось, що донеччани перебувають за крок від підсумкового успіху, тоді як команда Дулуба не могла надати належного різноманіття власним атакам.

Але друга половина гри почалась знову ж таки за "ванлеувенівським" сценарієм — Шахтар почало хитати на всі боки й він навіть устиг пропустити в цьому своєму невизначеному стані. Урятував команду Срна від проблем тільки офсайд, який зафіксували в Калюжного під час подачі з лівого флангу від Стасюка на дальню стійку, яку невчасно продовжив головою Хобленко перед воротарським.

Та й потім почалась така вакханалія в захисті чемпіонів України, що за наступний матч проти Барселони ставало просто лячно. Занадто багато моментів мав ЛНЗ біля воріт Різника, який крутився неначе та білка в колесі, аби не пропустити в одній із численних ситуацій біля власних воріт. Хобленко тоді добряче посмикав за нерви фанатів донецької команди, але Дмитро таки виграв у нього особисті дуелі.

Але Шахтар тоді точно не посипався й відповідав моментом на момент, від чого гра отримувала дійсно шалених обертів. Не вистачало тільки якісного завершення, але тут уже нічого не можна було заподіяти, щоб м’яч то оминав стійки чи голкіпера під час ударів Зубкова, чи Сікан пробивав кудись, окрім центру воріт. У підсумку на полі з’явився Келсі й компенсував усі ці недоліки партнерів за атакою, оформивши дубль усього за 15 хвилин основного часу з передачі від Коноплі та вдалого відскоку перед воротарським після удару в ліву стійку від Бондаренка. Рахунок "чемпіонський", але реалізація точно такою не була.