Жовтнева міжнародна павза розтягнулась на два тижні прямо посеред осені, але й вона зрештою мала добігти до свого логічного завершення. І одразу ж після неї розпочинався одинадцятий тур української Прем’єр-ліги, який у свою чергу відкривав події другої третини поточного сезону. Стартовим матчем цього футбольного вікенду була гра в Києві поміж місцевою Оболонню та луганською Зорею.

І настільки ранній слот для одного з учасників єврокубків від України було обрано не на порожньому місці. Команда Валерія Кривенцова одразу після завершення звітного протистояння мала б збирати речі для подорожі в Тель-Авів, проте УЄФА чогось вирішив, що війна в Ізраїлі є вагомою підставою для того, аби відмовити "мужикам" у можливості зіграти проти Маккабі десь у більш безпечному місці. Саме тому Зоря мала всі власні думки спрямовувати на подолання важкої кризи результатів саме на внутрішній арені, де на її рахунку була тільки одна перемога.

Луганцям при цьому вистачило всього кілька хвилин звітного протистояння для того, аби відкрити рахунок. Це Герреро знову згадав, як потрібно реалізовувати гольові моменти, і вже з першої спроби завершив розрізну передачу Мічіна від центрального кола поміж двох центральних захисників. Напевно, команда Валерія Іващенка тоді ще просто не ввімкнулась у гру, бо надалі створила дві відмінні нагоди для м’ячів у відповідь для Таранухи, але той не зміг засмутити голкіпера суперників.

А ось його партнер по атаці, Сергій Суханов, трохи пізніше зміг це зробити — дальній удар на 20 хвилині, який прийшов із правого флангу під протилежну стійку Турбаєвський відверто проґавив, тож м’яч під витягати виключно із сітки в себе за спиною. І розігралась тоді Оболонь дійсно не на жарт — за кілька миттєвостей Вантух на лівому фланзі власного штрафного привіз пенальті у власні ворота за фол проти Нагієва, після чого Суханов обіграв у "камінь-ножиці-бумага" Тарануху та самотужки поклав удар у правий верхній кут.

Однак підтримати кураж господарі поля не зуміли — Зорі вистачило сил ще в першому таймі довести поодиноку атаку до завершального удару, а Герреро знову з межі штрафного скривдив Рибку ударом у лівий нижній кут, проте цього разу вже Вантух просив вибачення в партнерів гольовою передачею з власного флангу. Розвеселим вийшов у підсумку перший тайм, за час якого команди забили ледь не половину голів від тієї кількості, що ми бачили в минулому турі.

Та й другу половину гри футболісти Іващенка були не проти почати з власних атак. Приймак і Тарануха при цьому навіть були близькими до чергових голів своєї команди в звітному протистоянні, але без належного успіху в атаці "пивовари" були змушені повернутись до захисту власних воріт, де відверто пересиділи. Зоря поступово захоплювала все більше простору на чужій половині й нічим добрим для господарів це завершитись не могло.

У підсумку, під час заключної чверті ігрової години ми побачили ще два м’ячі, але цього разу авторами їх були гравці виключно однієї команди. На 74 хвилині Мічін у центрі штрафного забезпечив удалий відскок на Батагова, а на 88 Антюх забив із пенальті. Знову не обійшлось без участі Герреро, якого на лівому фланзі власних володінь необачним стрибком збив Рибка.