Усі матчі одинадцятого туру української Прем’єр-ліги були зіграні відповідно до початкового розкладу, тоді як останньою в ньому була гра поміж київським Динамо та дніпровським Дніпром-1 на полі столичного стадіону Динамо ім. В. Лобановського, яку без зайвих розмов усі вважали центральною за весь вікенд національної першості. Річ у тім, що команди Мірчі Луческу та Юрія Максимова підходили до звітного протистояння з рівними показниками за набраними очками.

І при цьому колективи ділили шосту, сьому та восьму сходинки відповідно з ковалівським Колосом, тож інтриги було хоч відбавляй. Але варто було одразу звернути увагу на той факт, що "колоски" всі матчі провели у встановлені терміні, а найменше в цьому плані зіграли саме "біло-сині" — сім матчів проти восьми в СК. Однак кількість забитих голів у Динамо була ледь не вдвічі більшою за конкурентів, тоді як ті самі дніпряни без Довбика навіть не пробили двозначного показника результативності.

Важкуватий початок гри ми побачили у виконанні обох команд, бо жодна із сторін не хотіла поступатись м’ячем, але й грати на загострення в них виходило не дуже. За таких умов на перший план виходить чіткість та налагодженість командних дій, і в цьому плані на 13 хвилині ми побачили повний розгардіяш у захисті киян. Піхальонок від центральної лінії передачею на правий фланг започаткував контратаку із залученням Філіппова, після чого нападник привів м’яч до Гуцуляка на межу штрафного в центральній зоні, а той поклав удар у дальній кут.

Ця дія у виконанні дніпрян стала аж занадто відвертою для футболістів Луческу, які до цього ще нічого не встигли створити у власних атаках, тоді як тепер ще й були змушені долати вже більш чисельний захисний мур суперників, які ще й вели за рахунком. Ситуація ставала дедалі цікавішою, але початок матчу підказував нам, що ще нічого не скінчилось завчасно.

У цьому контексті варто окрему увагу приділити моменту з голом Сироти на 34 хвилині, коли захисник у центрі чужого штрафного добивав відскок у лівий нижній кут, але раптовий свисток арбітра зупинив святкування "біло-синіх". Усі почали кивати на можливу гру рукою від Шепелєва до цього — помилились. Боротьба самого Сироти проти суперника? Знову мимо. А ось офсайд у Бражка, який затуляв огляд воротарю — цілком можливо. VAR розібрався, коротше кажучи.

А потім якось добіг до завершення перший тайм, а Динамо більше нічого не створило, тоді як Дінпро-1 відходив на перерву за гольового моменту в Сарапія. І хоча тоді Бущан спокійно забрав м’яч під поперечиною власних воріт, сигнали команда Луческу отримала не найкращі. Заміна Вівчаренка на Дубінчака поперерві була прогнозованим рішенням румунського фахівця, і Динамо дійсно отримало від цього додаткову швидкість в атаці.

Але щодо створення гольових моментів "біло-синіми", то тут ситуація вже не була настільки одностайною — та й власне тих небезпечних ситуацій для воріт Волинця не було. Окрім дальніх ударів, над якими працювали Бражко та Шапаренко, який повернувся після відновлення та дуже добре ввійшов у гру. Але Ваната ми так і не побачили на вістрі атаки, тоді як Дніпро-1 усе контролював і навіть виходив до контратак. Виходить, що Максимов виграв цю партію в Луческу із сухим рахунком.