У дитинстві чи юному віці може здаватись, що останні екзамени залишаються позаду після завершення школи чи іншого навчального закладу будь-якої категорії. Проте життя зрештою дає зрозуміти хибність такої думки. Утім, навряд чи турецький фахівець Арда Туран під час погодження умов його роботи на чолі донецького Шахтаря розраховував, що вже в першому ж сезоні в клубі в нього будуть дійсно визначальні іспити на спроможність працювати під шаленим тиском обставин.

І при цьому боротись за результат. Адже "гірники" зайшли в надзвичайно важливий етап сезону, і буквально за два найближчі тижні ситуація для них може повернутись у будь-який біг. Ця смуга перешкод Шахтаря починалась пізнім вечором четверга, коли зазвичай проводять матчі такого турніру, як Ліга конференцій УЄФА, де донеччани після перемоги над польським Лехом за сумою двох зустрічей зуміли пробитись до чвертьфіналу.

А там на команду Турана вже очікував ніхто інший, як нідерландський АЗ, який за своїм середнім віком футболістів спокійно може кинути виклик українському клубу в боротьбі за звання найбільш юного серед тієї вісімки колективів, які залишаються в перегонах за головним трофеєм у цьому змаганні. Проте цього вечора був лише перший матч у дуелі поміж колективами, який Шахтарю доводилось знову проводити в номінально домашніх умовах Міського стадіону Кракова.

І при цьому Туран вирішив закрити очі на майбутню потенційно чемпіонську гру проти черкаського ЛНЗ у чемпіонаті, яку вдалось відсунути на понеділок саме поміж протистояннями в єврокубках. Турецький фахівець використав, напевно, найсильніший набір виконавців, який тільки міг собі дозволити, щоб тут і зараз забезпечити своїй команді перевагу перед матчем-відповіддю, що було б дуже слушно для Шахтаря, із урахуванням важких логістичних моментів найближчими днями.

АЗ ж тим часом мав простір для маневру, тож просто намагався придивлятись до суперника, із яким вдається перетинатись відверто не надто часто. Проте все починалось із згадки про Мірчу Луческу, який кілька днів тому залишив цей світ. І саме тому, напевно, поруч із командою в цей відповідальний вечір був президент клубу Рінат Ахметов, що стало його першою за останніх 12 років появою у VIP-ложі стадіону на матчі Шахтаря. Тобто з останньої гри на Донбас Арені вже за умов проведення бойових дій на території України. Як давно це було.

Команда Турана тим часом цей сигнал власника почула та сприйняла максимально адекватним чином. Можливо, навіть зашкалював адреналін у футболістів від цього, бо як інакше пояснити той момент на початку гри, коли Ізакі спочатку ледь привели до тями після зіткнення в підкаті з де Вітом, а вже за кілька хвилин бразилець на емоціях рвався продовжувати поєдинок. Лікарі ризикнули, але все ж таки на 24 хвилині сталась очікувана заміна на Бондаренка, бо ставки були надзвичайно високими.

І сказати при цьому, що за цей час на полі відбулось щось таке, від чого вболівальники мали б просякти атмосферою протистояння, було просто неможливо. Футбол двох команд, які дуже боялись наробити лиха в захисті, тому майже не ризикували, і навіть дотепно почергово та по-джентльменські передавали право на атаки один одному, не надто активуючи високий пресинг. Але атакувальний потенціал Шахтаря при цьому дуже страждав, бо в один момент у штрафному АЗ могли перебувати й усі 11 футболістів гостей. А куди там діватись ще й, нехай і мініатюрним, але все ж таки об’ємним силуетам гравців у помаранчево-чорних футболках?

Загалом, малоцікавим вийшов перший тайм, який удалось хоч трохи розбавити дальніми ударами Садіка та Аліссона з тією відмінністю, що гравцю донеччан хоча б удалось влучити в площину та потурбувати воротаря суперників відповідно. Але не більше того.

У другій половині гри ми все ж таки очікували більшого, і в підсумку не помилились з цими акцентами. Уже на початку тайму прилетів удар із штрафного від Педріньйо да Сілви в поперечину з правого флангу під дуже гострим кутом, а згодом і Еліас дав привід про себе пригадати пострілом верхом, який знову не без проблем парирував Зут. У воротаря АЗ загалом цього вечора був доволі нервовий стиль роботи.

Не відсиджувався тим часом у захисті й нідерландський колектив повсякчас, створивши, щонайменше, момент для Пататі, коли Бондар відверто помилився на м’ячі біля центральної лінії на правому фланзі оборони, після чого бразилець втік від Матвієнка, але не переграв Різника в епізоді віч-на-віч. Дмитро згодом і з ударом Мейнанса під поперечину з протилежного боку своїх володінь упорався, але йому передували інші навіть більш важливі події.

На 72 хвилині рахунок було відкрито зусиллями Педріньйо да Сілва, який перетворив підбирання відскоку перед чужим штрафним на розкішний дальній постріл у лівий верхній кут. І вже потім почав у відповідь тиснути АЗ із тим самим моментом, про який ми вже згадувати, проте це й потрібно було Шахтарю. Нідерландці відкрились, і їх за це в підсумку дуже боляче покарали.

Дуплетом вистрілив Аліссон на 81 та 83 хвилинах, коли спочатку скористався відскоком від подачі кутового з лівого флангу у виконанні все того ж да Сілви, а вже за мить два свіжих гравця на лівому фланзі, Егіналду та Траоре, створили для партнера момент із прострілом майже на порожні. І от такого фурору точно ніхто не очікував побачити від донеччан. Тому й емоції в усіх присутніх просто зашкалювали.

Матч-відповідь поміж нідерландським АЗ та донецьким Шахтарем відбудеться 16 квітня.

Шахтар — АЗ 3:0
Голи: Педріньйо да Сілва, 72, Аліссон, 81, 83

Шахтар: Різник — Вінісіус, Бондар, Матвієнко, Педріньйо Азеведо — Педріньйо да Сілва (Назарина, 89), Очеретько, Ізакі (Бондаренко, 24) — Аліссон (Конопля, 89), Еліас (Траоре, 74), Невертон (Егіналду, 74).