Одна стадія, два матчі, тиждень на переосмислення подій першої гри, посеред якого ще треба провести матч у домашньому чемпіонаті. Але не всі клуби-учасники єврокубків живуть у такому розкладі. Азербайджанський Карабах, наприклад, одразу полетів додому після першої зустрічі з київським Динамо у Любліні тиждень тому й не мав гри на внутрішній арені, тоді як команда Ігоря Костюка мала провести ще й гостьовий матч проти рівненського Вереса, і лише потім вирушати в надзвичайно довгу подорож у Баку.
Саме тому мінімальна перевага, яку "біло-сині" забезпечили собі тиждень тому, здобувши перемогу в Польщі (1:0), виглядала як те, від чого точно не варто було відмовлятись. Але зрештою всі ці логістичні моменти давались узнаки, тож команда Костюка була відверто далеко від оптимальних кондицій на чужому полі. На відміну від колективу Гурбана Гурбанова, який тиждень тільки те й робив, що жив прийдешнім матчем-відповіддю.
Тож так, дійсно, "жеребці" й мали починати цю гру більш активно за суперників, оскільки загальний рахунок влаштовував саме Динамо. Але команда Костюка при цьому мала за будь-яку ціну уникати швидкого пропущеного м’яча. Та й узагалі було краще уникати пропущених м’ячів у будь-який момент зустрічі. Проте щось пішло не за планом майже одразу.
На 12 хвилині рахунок було відкрито. Це сталось через подачу з лівого флангу штрафного від Зубіра на дальній бік поля для Муаддіба, який зльоту пробив дуже невдало, але відскок у сітку спрямував Сілва неподалік від партнера. І тиск Карабаху після забитого м’яча виключно продовжував зростати, тож Динамо тепер було треба вже просто втриматись на ногах.
Киянам принаймні це вдалось зробити. І навіть трохи більше. Дуже активною в атаці була українська команда незадовго до перерви, коли свої перші нагоди в цій грі змарнували Герреро та Пономаренко. А також на початку другого тайму, коли команда Гурбанова дуже погано стартувала, але Динамо так і не змогло її за це покарати.
Хоча моменти були насправді такі, що можна було поміркувати й над достроковим закриттям цієї дуелі. Треба було просто їх реалізовувати, а з цим виникали проблеми в того-таки Пономаренка та, особливо, Бражка, який у спробі пресингу ледь не у ворота з м’ячем мав заносити захисників та воротаря, але останній зумів відвести загрозу фактично в "мертвій" для себе ситуації.
І якщо вже й такі нагоди залишати без фінальної крапки, то на що ми взагалі сподівались? От у Карабаху все було набагато простіше. Джафаркулієв із першої спроби переграти на лівому куті воротарського ударом низом Суркіса не зумів, але в наступній атаці прострілив на Кащука, і той із кількох метрів спокійно розстріляв чужі ворота.
Гра після цього перетворилась на суцільні страждання для Динамо, бо Костюк наче й провів масовану ротацію одразу, але візаві за тренерським штабом йому відповів тим самим. Тож мах-на-мах, і жодної переваги в свіжості кияни не отримали. Не кажучи вже про те, що гравці з лави на полі фактично нічого не зуміли створити, і лише зусиллями одного Михавка, який атакував чужий штрафний із будь-якої позиції, "біло-сині" хоч якось намагались робити вигляд, що прагнуть урятуватись.
Фінальний свисток англійського головного арбітра Стюарта Стівена Аттвелла зафіксував вихід азербайджанського Карабаху до плейоф кваліфікації Ліги конференцій УЄФА, тоді як київське Динамо завершило виступи в єврокубках у цьому сезоні.
Карабах — Динамо Київ 2:0 (перший матч — 0:1)
Голи: Муаддіб, 12, Кащук, 69
Карабах: Зломислич — Сілва, Варконьї, Гусейнов, Джафаркулієв (Ланга, 72) — Педро, Янкович — Муаддіб (Гурбанли, 72), Каді (Сефас, 72), Зубір (Лобату, 80) — Кащук (Монтьєль, 88).
Динамо Київ: Суркіс — Сич, Біловар, Михавко, Дубінчак (Шола, 79) — Бражко, Рубчинський (Буяльський, 83) — Герреро (Тимчик, 73), Лонвейк (Шапаренко, 72), Редушко (Кабаєв, 73) — Пономаренко.
Попередження: Гусейнов — Дубінчак