Упродовж сезону Арсенал має брати участь у лондонських дербі зі значно більш видовищними афішами, аніж протистояння на Емірейтс проти Бентфорда, що представляє округ Ганслоу, що розташований на заході столиці Великої Британії. Однак від того рівень потенційної загрози в плані можливої втрати очок фаворитами за підсумком гри проти восьмої команди в турнірній таблиці аж ніяк не зменшувався, що потрібно було враховувати футболістам Мікеля Артети. Особливо — на тлі двох поспіль поразок від Манчестер Сіті та Евертона на виїзді (двічі по 0:1).

Та й справді, колективу Томаса Франка точно було, що сказати "канонірам" у звітному поєдинку, причому зробити це "бджоли" мали намір у фірмовому для себе стилі. Неквапливий розвиток атак з боку гостей натякав на відсутність ініціативи, проте цей стан миттєво змінювався за допомоги загострюючих передач із глибини поля на пару форвардів Мбемо – Тоуні, зв’язок поміж якими ледь не найсильніший за всіх опонентів за Прем’єр-лігою.

У підсумку, якщо не один для одного, то вже для партнерів, ці футболісти постійно створювали простір для виконання завершальних ударів. За таких умов залишалось небагато — влучати по чужих ворота, що, наприклад, не зумів зробити Генрі під час передачі Айвена з правого кута штрафного до воротарського вже на четвертій хвилині. Арсенал бачив приховану загрозу від опонентів, тож вирішив не затягувати з власною відповіддю.

Але що в підсумку створив колектив Мікеля Артети біля чужих воріт у першому таймі? Флангова активність була фірмово зразковою, але передачі до другого темпу перехоплювали суперники, а спроби зіграти в швидкі стінки завершувались жорсткою боротьбою в рамках правил. Знайти моменти для ударів за таких умов було доволі складно, проте "каноніри" спробували, утім Зінченко, Мартінеллі та Партей лише змагались поміж собою в плані найвищого ряду трибун, куди вони змогли запустити м’яч своїми ударами.

А в суперників у той самий час мав відкривати рахунок Тоуні, проте поцілив у поперечину з передачі з лівого флангу від нікого іншого, окрім як Мбемо під час швидкого розіграшу. Таким чином господарі грати далі не мали можливості, про що їм красномовно натякали трибуни перед відходом на перерву та Артета безпосередньо в роздягальні. Арсенал на тлі цих розмов вийшов на другий тайм помітно заведеним, і навіть Зінченко не цурався кілька разів прикластись із далекої відстані — переважно, неточно.

"Каноніри" мали певну перевагу на чужій половині, і нарешті домоглись свого на 66 хвилині, коли стрімке просування Саки до правого флангу штрафного опікун не стримав, а простріл на порожні ворота на свіжого Троссара ніхто не встиг перехопити. Господарям після того залишалось або тримати м’яч подалі від власних воріт, або хоча б спробувати уважно зіграти в захисті. Нічого з цього зробити в команди Артети не вийшло, тож вона сама наварила собі проблем.

М’яч на 74 хвилині довго скакав над штрафним, після подачі стандарту з лівого флангу, і Рамсдейл міг грати на виході біля правого кута власного воротарського сміливіше, але в підсумку дозволив Нергору викласти передачу на голову Тоуні під порожні ворота. Дивно на цьому плані лише те, що "каноніри" так і не надали на цей випад суперників притомної відповіді, хоча Зінченко так само намагався завдавати ударів по чужих воротах за кожної ліпшої нагоди. Проте для перемоги цього було явно замало.