Тридцять четвертий тур англійської Прем’єр-ліги, а точніше його частина на вікенд, був доволі обережним у плані гучних афіш у розкладі протистоянь. Проте в окремий часовий слот увечері в неділю недаремно поставили саме зустріч поміж Ліверпулем та лондонським Тоттенгемом, оскільки цим двом командам ще було, що доводити один одному в контексті боротьби в турнірній таблиці.

Хоча потрібно було одразу зауважити, що це рік чи два тому ми б могли обговорювати гру "червоних" та "шпор" із точки зору змагань за місця в Лізі чемпіонів УЄФА, тоді як у звітній ігровий день вони зустрічались із геть іншими побоюваннями. Зокрема, столичний клуб знову був запрошений рятувати Раян Мейсон, після поступового падіння клубу під керівництвом італійських фахівців Антоніо Конте та Карло Стелліні.

У футболістів Юргена Клоппа ситуація в цьому плані була більш оптимістичною, оскільки вони свою серію з трьох поразок поспіль на внутрішньому та міжнародному фронті перервали одразу п’ятьма іграми без поразок за умов трьох здобутих перемог. А які передумови для успіху "червоні" здобули безпосередньо на полі за стартову чверть ігрової години! Тоттенгем тоді з острахом ловив себе на спогадах про нещодавній провал проти Ньюкасла (1:6) й лише дивом не пішов тією ж стежиною.

Усе розпочалось на третій хвилині, коли Трент опинився на звичній позиції на правому фланзі, але позаду Салаха в позиційній атаці, єгиптянин залишив йому м’яч під подачу, а навіс на дальню стійку в дотик завершив Джонс. І не встигли гравці Ліверпуля охолонути після першого голу, як миттєвий випад за участі Мохамеда та Гакпо дійшов із лицьової на правому фланзі штрафного на ближню стійку на Діаса, який відзначив своє повернення до стартового складу на тлі відсутності в ньому з початку жовтня.

Проте й на цьому не зупинився Ліверпуль, а радше не зупинився у власному прагненні робити позиційні помилки та необачні дії в середині штрафного захисник Крістіан Ромеро. Саме був залучений до попередніх епізодів із пропущеними м’ячами, а на 13 хвилині взагалі збив Гакпо на центральному вході до власних володінь, після чого Салах із пенальті потужно пробив під поперечину. Усе. 3:0 на 15 хвилині. Гостям робити в цій грі нічого.

Проте й Манчестер Юнайтед, коли завітав у гості до "шпор" у минулому турі, так вважав за рахунку 2:0 на власну користь. А в підсумку вийшло те, що вийшло. Так і тут, вартувало Ліверпулю почати збавляти оберти у власних атаках, так одразу ж суперники почали отримувати аж занадто багато м’ячів перед чужим штрафним. І якщо спочатку це команду Клоппа не дуже-то й турбувало, проте наприкінці першого тайму пролунав перший тривожний сигнал.

Спочатку Сону завадив відзначитись голом обвідним ударом повз Аліссона ван Дейк, який вчасно повернувся на лінію воріт та підстрахував партнера, проте вже за мить Енфілд мусив ніяковіти через падіння нідерландця під час протистояння проти Перішича біля правого кута власного штрафного, а хорват тим часом виклав подачу на ногу Кейну, який присоромив ще й Аліссона ударом поміж ніг зльоту з близької відстані.

Тоттенгем одразу ж після того вибухнув моментом Кулушевські, який обікрав Робертсона на правому фланзі атаки, після чого дотягнув м’яч аж до чужого штрафного, де бив у ближній кут, але цього разу воротар урятував команду, здійснивши сейв ногою. А вже в наступній атаці захист Ліверпуля вчергове загорівся до відтінку кольору форми його футболістів, коли Сон влучив у стійку на завершення передачі від Даєра з власної половини. Але тоді хоча б в офсайд пішла передача.

Що робив Клопп у роздягальні й які слова казав команді — рішуче незрозуміло, бо на другий тайм Ліверпуль вийшов не просто з влучанням у каркас воріт у виконанні суперників, а одразу з подвійною такою ситуацією! Сон та Ромеро, відповідно ударами з центральної зони перед штрафним та з центру чужих володінь на завершення подачі з лівого флангу, обстукали стійки по обидва боки від Аліссона, а глядачі на Енфілді зрозуміли, що в цій грі геть нічого не завершено.

І дійсно, "червоні" не прагнули збільшувати оберти у власних атаках, а суперники тим часом поступово захоплювали все більше простору на чужій половині. Завершилось це передачею Ромеро на лівий фланг із центрального кола на хід Сону, який уже в межах штрафного переграв Аліссона в епізоді віч-на-віч.

Лише дивом після того господарі оминули стороною підвищення темпу атак своїх суперників, однак Тоттенгем просто взяв тоді оперативну павзу заради того, щоб повернутись із подачею зі штрафного з лівого флангу від корейця на голову Рішарлісону вже на третій компенсованій хвилині. Публіка тоді побачила й оголений торс із татуюваннями бразильця й фірмове святкування голу, проте радіти першому м’ячу в складі Тоттенгема в АПЛ було зарано.

Уже в наступній атаці Лукас Моура, шо колись подарував Тоттенгему участь у фіналі Ліги чемпіонів УЄФА, просто віддав передачу назад із правого флангу захисту, після перехоплення діагоналі від суперників, але в його штрафному вже чатував на цей пас Жота, який переграв Форстера ударом низом. Божевілля! Проте це — Енфілд. Тут таке трапляється повсякчас. Але не кожного разу при цьому Клопп отримує травму задньої поверхні стегна, коли біжить глузувати над четвертим рефері, еге ж?