Доволі змістовним видався дев’ятий тур англійської Прем’єр-ліги через високу концентрацію протистоянь принципового характеру. І якщо суботу ми розпочинали з мерсисайдського дербі поміж Ліверпулем та Евертоном, то надвечір черга зіграти свій запеклий двобій перейшла до двох лондонських колективів. Челсі та Арсенал останнім часом якось оминають прямої конкуренції поміж собою через, у першу чергу, невдалі виступи "синіх", однак принциповості в їхній баталії завжди було годі й шукати.

Нас, як поціновувачів українського футболу, передусім у цій зустрічі цікавила дуель поміж двома гравцями національної збірної України, Михайлом Мудриком та Олександром Зінченком, які ще кілька днів тому спільними зусиллями здобували шість очок у матчах проти Північної Македонії та Мальти, а зараз один загрожував іншому, дослівно, "відірвати яйця", якщо той заб’є гол. Так чи інакше, а це ставало додатковою інтригою в матчі на Стемфорд Бридж.

І, якщо казати відверто, Челсі з перших хвилин побіг уперед на чужу половину з таким завзяттям, що за той захист Арсенала подекуди ставало лячно. Команда Артети втрачала самоконтроль під тиском суперників та непритаманно для себе багато помилялась у простих ситуаціях. Очевидно, що за таких умов говорити про якійсь контроль над грою від гостей було просто недоречно, а суперники тим часом, почали пропускати перші небезпечні передачі собі за спини.

Доволі швидко це призвело до реальних проблем для "канонірів" — на 10 хвилині Мудрик головою замикав подачу з правого флангу та з близької відстані влучив у руку Саліба, яка була помітно відокремлена від решти корпусу, тож із рішенням VAR епізод не забарився. Пенальті! Палмер, за вказівки Енцо, виборов право пробити низом у лівий кут у Стерлінга та переграв Раю. І це вже був дійсно рішучий крок від команди Почеттіно, а не видимість бурхливих дій.

І що в підсумку мали підопічні Артети в першій половині? Нічого. У плані атаки — так точно. Челсі ж натомість на тлі власного успіху не пішов одразу за другим голом, але й від гостей на рішучі дії у відповідь ми так і не дочекались. Це влаштовувало команду навпроти повною мірою, а тут ще й другий тайм розпочався з, ну, просто приголомшливого моменту за участі Мудрика.

Подавав невдало чи з розумінням ситуації перекидав воротаря з лівого флангу — узагалі не грає визначальної ролі, бо м’яч у будь-якому випадку полетів за комірець Раї, що стало шоком для всіх присутніх та глядачів. Проти 0:2 на табло Артеті вже довелось шукати реальні аргументи й доволі тривалий час він затягував із виконанням замін та ледь не запізнився. А ось Почеттіно, навпаки, може десь і поквапився із зняттям Мудрика з гри на користь появи Джексона, бо той свої моменти виключно марнував.

А потім керманич Челсі ще й відправив на лаву Стерлінга та Палмера, після чого в "синіх" майже не залишилось креативних опцій у побудові атак, тож у ситуації, коли почались проблеми, рятувати становище команди вже було просто нікому. А перші ластівки прилетіли на 77 хвилині, коли Санчес під тиском зіграв передачею на лівий фланг захисту точно в ноги Райсу, після чого отримав м’яч собі за комірець.

У цей момент почався інтервальний футбол на великих швидкостях, протистояти якому Челсі просто не вистачило сил. На 84 хвилині втомлений Гюсто не пішов догравати подачу з правого флангу на дальню стійку на адресу Троссару, і той спокійно в дотик злету переграв Санчеса в ближньому бою. І це ще Арсенал не скористався кількома нагодами, що в нього виникали до цього. Та й у "синіх" моменти були, однак Джексон… Залишався сам собою.