Цього разу вікенд англійського футболу був присвячений таки справам у Прем’єр-лізі, де досі тривають чемпіонські перегони, і ще бозна-скільки часу триватимуть. Адже за календарем у нас лише двадцять п’ятий тур, а отже що таке ті сім очок відставання лондонського Арсеналу від Ліверпуля на вершині турнірної таблиці. Тим паче, що напередодні "каноніри" свій матч проти Лестера на виїзді таки виграли (2:0).

У команди Арне Слота, напевно, завдання мало б бути менш складним, адже все ж таки вони приймали Вулвергемптон на рідному Енфілді, ще й у ситуації, коли суперникам до зони вильоту ледь не в чотири рази коротший шлях, аніж до Арсеналу до Ліверпуля. Із іншого боку, команда Вітора Перейри таким чином має шукати залікові бали де завгодно — навіть на полі найсильнішої на поточний момент команди Європи, про що дав знати основний раунд Ліги чемпіонів УЄФА.

У чемпіонаті, звісно, менталітет змагань геть не схожий, проте схожими є сценарії, за яких "червоні" намагаються обігравати суперників. Цього разу акцент було зроблено на перший тайм. При чому настільки потужний, що на другу половину колектив Слота наче взагалі не виходив на поле. Але про це трохи згодом — там Діас на 15 хвилині за допомоги власного преса заштовхав м’яч у сітку в центрі штрафного на завершення атаки, яку сам і будував через лівий фланг.

Вулвергемптон у цій грі почував себе дуже невпевнено в плані атаки на початку, тож особливих випробувань Аліссон не мав, а тим часом гості намагались відповідати суперникам фолами під час зриву небезпечних атак у зародку, і в підсумку трохи надмірно завелись, тож був період, коли команди проводили значно більше часу біля арбітру, аніж грали у футбол.

Завершився він разом із пенальті у ворота Са, який той сам собі й привіз, збивши на правому фланзі штрафного Діаса. Салах із позначки пробив точно по центру воріт, голкіпер стрибнув у лівий кут, Ліверпуль виграв перший тайм, а гості створили момент лише з ударом із штрафного від Куньї повз праву дев’ятку, і загалом виглядали ніяково.

Проте перерва все обернула рівно на 180 градусів. І ні, це не просто команди помінялись половинами поля. Гра так і продовжувалась на правий від камери штрафний майданчик, але там уже працював у поті чола Аліссон. Його першим потурбував свіжий Мунетсі, коли не зміг реалізувати вихід віч-на-віч, після чого Жота побіг до чужого штрафного малювати пенальті в чужі ворота, і арбітр Саймон Гупер спочатку реально повівся на падіння повз Агбаду, але добре, що був VAR. Проте перегляд повтору не скасував факт травми ребер у захисника Вулвергемптона.

Але то вже таке — історія на майбутні матчі. Бо в другому таймі "вовкам" той захист був і не потрібен узагалі. А навіщо, якщо суперники за весь час не виконали ЖОДНОГО удару в бік воріт Са. От дійсно жодного. Навіть якогось заблокованого в небезпечній позиції не було. А тим часом Вулвергемптон із пострілом Куньї в зоні перед штрафним під ліву стійку відіграв один м’яч.

І почався вже нервовий футбол для команди Слота, заміни від якої не працювали на покращення гри попереду, тож залишалось лише нервувати кожного разу, як м’яч знаходив Кунью, а той уже намагався якось залучити партнерів. Були б вони трохи менш марнотратними, яким, наприклад, був новачок Мунетсі, то, можливо, за щось команда Вітора Перейри таки б зачепилась.