Очільники іспанського футболу вирішили, що цього сезону буде гарною ідеєю провести фінал Кубка Короля вже посеред квітня, щоб не перевантажувати ненароком вирішальний місяць поточної кампанії. Що ж, таким чином ми отримали вже цими вихідними титульний поєдинок на севільському стадіоні Ла Картуха, до якого мадридський Атлетіко та баскський Реал Сосьєдад подолали чималий шлях.

Пригоди команди Дієго Сімеоне в цьому змаганні розпочинались ще посеред грудня з візиту до Балеареса, після чого були Депортіво Ла-Корунья, севільський Бетіс та божевільна дуель проти каталонської Барселони на півфінальній стадії, яка потім переросла в не менш яскраву сутичку поміж командами в Лізі чемпіонів УЄФА. Тим часом колектив Пеллегріно Матараццо почав участь у змагання на півтора місяці раніше за суперників за вирішальною грою, і послідовно вибивав Негрейру, Реус, Ельденсе, Осасуну, Алавес та сусідів за Країною Басків у особі Атлетіка.

І все ж таки, вони перетнулись у Севільї. І точно ніхто не міг очікувати, що вже на 14 секунді "матрацники" припустяться помилки в захисті й пропустять найшвидший в історії фіналів Кубка Іспанії гол за підсумком подачі Гедеша з лівого флангу та удару головою від Барренечеа. Питати захисників Атлетіко, як так сталось, особливої потреби немає — вони й самі навряд чи зрозуміли, що відбулось.

Але ситуацію на полі ця подія нормально так сколихнула. Мадридці мали йти одразу до атаки й оголяти простір на власній половині поля, чим також хотіли користатись баски. У підсумку — швидкий та яскравий футбол, у якому простріл заходили для всього, чого тільки можливо, але тримали себе в рамках правил футболісти.

І оскільки команда Дієго Сімеоне була заряджена якомога швидше відігратись, вона за звичним сценарієм досягла свого. Антуан Грізманн засмутив свій рідний клуб на 19 хвилині передачею з лівого флангу, яку в штрафному Альварес пропустив на Лукмана, а той розібрався з ударом у дальній кут. Публіка на Ла Картусі шаленіла від того, що відбувалось на футбольному полі, бо важко було очікувати на настільки відкриту гру від команд у відповідальний момент.

Але зупинятись на цьому ніхто жодних намірів не мав. Ба більше — "королівські" все продовжували йти з атаками на чужі ворота, і принаймні до завершення першого тайму точно виглядали цікавіше за суперників попереду. І нікого в підсумку не здивувало, коли Гедеш спочатку змарнував кілька непоганих моментів біля чужих воріт, а потім, уже на 43 хвилині, заробив на собі пенальті у зіткненні з Муссо під час подачі з правого флангу від Оярсабаля. Мікель потім спокійним ударом у лівий кут знову вивів свою команду вперед у цій грі.

На другий тайм було зрозуміло, що команда Пеллегріно Матараццо за будь-яку ціну буде намагатись утримувати переможний рахунок, тому майже одразу закрилась у захисті, а суперники оточили її штрафний майданчик з атаками, інтенсивність яких із часом лише зростала. Навіть дивуватись доводилось тому, що Атлетіко заключні хвилини основного часу проводив значно жвавіше, аніж бігав увесь матч до того.

І особливо це було помітно за діями Хуліана Альвареса на полі, коли той на 83 хвилині зрештою хитнув захисника в центрі штрафного з передачі Альмади з правого флангу й поклав удар у ближній кут. Рахунок зрівняла команда Сімеоне, але й на цьому намагалась не зупинятись. Цей матч для Атлетіко міг завершитись перемогою ще в основний час, але якимось дивом моменти Баени, Серлота, Льоренте та Джонні залишились без акцентованого завершення.

Тож почався овертайм, перебіг подій у якому також вартував того, щоб затриматись у цій грі ще не пів години, і навіть більше. Бо в першій половині додаткового часу команди обмінялись класними моментами Сучича та Оскарссона з дивовижними сейвами Муссо на одному боці поля, а вже за мить на протилежному Альварес дальнім ударом струхнув ліве перехрестя чужих воріт. Другий овертайм на цьому тлі взагалі промайнув чи не пішки для обох команд, бо банально стомились бігати.

А отже серію пенальті ми подивились — що за футбольний вечір! Але фанати Атлетіко захочуть його якнайшвидше забути. Бо Серлот та Альварес уже на перших двох ударах не переграли Марерро, і хоча Муссо зберіг трохи інтриги, потягнувши постріл Оскарссона, надалі жодна з команд більше не хибила, а отже лотерея завершилась перемогою саме басків.

Фінальний свисток головного арбітра Хав'єра Альберола Рохаса із Сьюдад-Реала визначив переможцем Кубка Іспанії-2025/26 баскський Реал Сосьєдад, тоді як мадридський Атлетіко зупинився за крок до головного трофею.

Атлетіко — Реал Сосьєдад 2:2 (3:4 — пен.)
Голи: Лукман, 19, Альварес, 83 — Барренечеа, 1, Оярсабаль, 45+1

Атлетіко: Муссо — Моліна (Кардосо, 78), Ле Норман, Пубіль, Руджері (Гонсалес, 62) — Сімеоне (Баена, 70), Льоренте (Ленгле, 99), Коке, Лукман (Серлот, 62) — Грізманн (Альмада, 70), Альварес.

Реал Сосьєдад: Марерро — Арамбуру (Елустондо, 113), Чалета-Цар, Й. Мартін, Гомес — Турр’єнтес (Горрочатегі, 68), Солер, Сучич — Гедеш (Муньйос, 78), Оярсабаль (Оскарссон, 78), Барренечеа (Марін, 68).