Якби збірна України мала б кращу вдачу під час відбіркового етапу до чемпіонату світу-2022, то в групі B вже безпосередньо на самому мундіалю був би хоча б якійсь натяк на об’єднавчій фактор. Проте участь у квартеті одночасно Англії, Вельсу, США та Ірану робили кожен і турів по-своєму захоплюючим, і певна річ, що все мало б завершитись грандіозним шоу в заключний ігровий день групового етапу, коли ці національні команди мали поміж собою вирішувати, хто саме має вийти до наступного раунду.

Взаємини Вельсу та Англії в рамках Об’єднаного Королівства вже не перше десятиліття переживають кризу різних рівнів напруги. І останнім часом конфлікт між стрижневою країною Співдружності та одним із її членів виключно загострювався. Потрібно було додати до цього ще й неабияку спортивну складову у вигляді можливого сенсаційного результату у вигляді перемоги "червоних драконів", і можна було б отримати доволі запекле протистояння у відповідальний для обох команд момент.

Дуже по-джентльменські зіграли поміж собою два британських колективи в першій половині гри. Англія знову була змушена стикнутись із потужним блоком від суперників на чужій половині поля, проте, на відміну від матчу проти США, хоча б мала кілька непоганих моментів для взяття воріт ще до перерви. Рашфорд пробачив центр захисту Вельсу ще на дев’ятій хвилині, коли з передачі Кейна з глибини не переграв Ворда в ближньому бою. Гаррі й сам був не проти кілька разів пробити після того, проте постійно його постріли приймали на себе захисники.

Ще один непоганий момент мав Фоден уже наприкінці першої половини, коли з розвороту в центрі штрафного запустив м’яч над воротами потужним ударом. У цілому, атаки англійців були доволі простими за змістом, бо постійно гравці тяжіли до флангів, звідки їхні передачі, переважною більшістю, перехоплювали суперники. Уельс лише під свисток на перерву пригадав, що також може атакувати чужі ворота, однак навряд чи постріл Аллена кудись на трибуни з середньої відстані можна було вважати гольовим моментом. А більшого команді Пейджа й не дали створити.

Друга половина зустрічі розпочалась від несподіваної заміни Гарета Бейла в складі "червоних драконів". А може воно й було на краще, що лідер нападу валлійців не побачив безпосередньо на полі, що з його захистом його команди трохи пізніше. Дві хвилини вистачило для прицільного пострілу зі штрафного в правий кут від Рашфорда та завершення Фоденом на дальній стійці прострілу з правого флангу від Кейна, після чого гру було фактично зроблено.

ВБОЛІВАЙ РАЗОМ З HELL ENERGY!

Посипались й інші заміни від Пейджа, проте наслідки від них були тими ж самими, що й від пасивної гри його команди в першій половині зустрічі. Англія могла собі дозволити підпускати суперників із загрозливими завершальними ударами поближче до воріт, бо розуміла, що навряд чи пропустить у цей день.

У то самий час команда Саутгейта трохи згодом знову вдало сходила до атаки, коли на 68 хвилині Рашфорд завершив закидання від Філліпса з власної половини до правого флангу дриблінгом у штрафному з ударом поміж ніг голкіперу з гострого кута. Підводитись від такого потужного удару Вельс просто не мав за рахунок чого, тож просто змирився з власною вдачею.