Місяць божевільних змагань під палючим навіть узимку сонцем Катару промайнув майже непомітно. Мільярди вболівальників, сотні гравців, забитих м’ячів, десятки зіграних матчів та безліч різнобарвних емоцій — усе мало зрештою припинитись саме на 64 та останній із запланованих грі, фінальному протистоянні в битві за Кубок світу. Чинні володарі цього трофею, збірна Франції, зуміли дістатись звітного матчу проти Аргентини, уникнувши при цьому будь-яких овертаймів, що виключно підкреслювало налаштованість колективу Дідьє Дешама на захист свого титулу.

Шлях "альбіселесте" до вирішального матчу був більш складним, бо проти Нідерландів у чвертьфіналі вони все ж таки дотягнули до овертаймів із звитяжною серією пенальті. Та й стартова сенсаційна поразка від Саудівської Аравії аж ніяк не личила потенційним претендентам на потрапляння до фінального поєдинку. Проте колектив Ліонеля Скалоні вже за ходом турніру набрав дивовижну ходу, а нищівна перемога над Хорватією в півфіналі (3:0) не залишила жодних сумнівів — Ліонель Мессі та партнери не збираються зупинятись на минулорічній Копа Америка.

Напружений початок поєдинку проглядався ще заздалегідь. Команда Дешама вирішила, що дійсно краще за всіх на цьому турнірі може грати без м’яча в ногах, і просто відійшла на власну половину в очікуванні можливості спіймати суперників на контратаці. Аргентині такий стиль також пасував, бо футболісти Скалоні отримували можливість розташовуватись за центральною лінією та економити сили під час спроб пресингу. Захист Франції при цьому безпроблемним назвати було не можна, а от із атаками в "Les Bleus" узагалі якось не складалось.

І в підсумку на 22 хвилині стався відвертий привоз у вигляді пенальті, яке заробив Ді Марія на лівому фланзі штрафного, спіймавши на простому фінті Усмана Дембеле. Форвард Барселони нічим не відзначався на чужій половині, а тут вирішив бути корисним бодай під час оборони власних воріт. Завершилось це пострілом від Мессі в правий кут, який дозволив Аргентині зняти цю пекельну напругу, що встигла здійнятись над полем.

Французи після цієї невдачі спробували одразу відповідати власними атаками, проте жодна зі звичних зв’язок на чужій половині не працювала через інтенсивність роботи аргентинців під час персональної опіки. Аж раптом, команді Скалоні на 36 хвилині вдалось розпрямитись у контратаці через правий фланг, яка за участі Моліни, Мессі та Мак Аллістера дісталась до Ді Марії під завершальний удар із протилежного боку штрафного. Це був справжній шок, тож Дешам одразу зняв із гри Дембеле та Жиру, намагаюсь хоч щось вигадати ще до перерви.

І якщо стосовно появи Маркуса Тюрама французький керманич певний проміжок часу міг і жалкувати, то Рандаль Коло Муані довіру до себе виправдовував цілковито. Пожвавлення в атаці Франції було помітно майже одразу, і нарешті почав виходити з тіні Мбаппе. Однак до перерви гості так нічого й не створили, тому дуже багато питань стосовно їхніх здібностей залишалось на другу половину гри.

А що ми в підсумку побачили від Франції після поновлення зустрічі? Нічого, окрім апатичного настрою, який мав кожен із гравців Дешама аж 80 хвилини, на якій сталось справжнє диво. Коло Муані таки завозив захист опонентів, і Отаменді збив його на правому фланзі власного штрафного. Мбаппе з пенальті в лівий кут пробив аж ніяк не гірше за Мессі, проте часу на порятунок у французів майже не залишалось.

Жоден уболівальник тоді не міг очікувати на те, що вже через півтора оберти секундної стрілки ми фактично збожеволіємо біля телеекранів від удару в падінні від Кіліана з лівого флангу штрафного в дальній кут, яким було реалізовано втрату м’яча біля технічної зони від Мессі, після чого Тюрам віддав завершальний пас у стрімкий контратаці.

І хоча гольові моменти Рабьо та Мессі на завершення доданого до основного часу поєдинку намагались не пустити нас до овертаймів, проте голкіпери по обидва боки поля вочевидь щось-таки хотіли сказати один одному в очній баталії. Під час двох п’ятнадцятихвилинних періодів Скалоні використав майже всі власні заміни, і на полі з’явився навіть Лаутаро, чия поява, напевно, була зумовлена необхідністю згаяти ще кілька відмінних нагод аргентинців на цьому турнірі.

ВБОЛІВАЙ РАЗОМ З HELL ENERGY!

Проте одного разу, на 109 хвилині, невдача форварда Інтера під час дуелі з Льорісом із гострого кута на правому фланзі штрафного все ж таки завершилась результативним відскоком на Мессі, а тому вже на лінії воріт не зміг завадити відзначитись голом Кунде. Але Мбаппе розійшовся на той час також не на жарт, і пострілом із лівого флангу штрафного на 116 хвилині влучив у руку Монтьєлю, після чого знову переграв Еміліано Мартінеса пострілом із пенальті.

Справа дійшла до футбольної лотереї, у якій початково мав кращі шанси саме голкіпер Аргентини. Льоріс просто не вгадував напрямки пострілів від Мессі та Дібали, тоді як Еміліано потягнув під час другої спроби удар від Комана в лівий кут, а потім Чуамені пробив ще більш у бік за партнера по команді, узагалі не влучивши у ворота. І допоки голкіпер Астон Вілли кайфував від власної психологічної переваги над опонентами, Паредес та Монтьєль зробили свою справу.