Коли за календарем розпочинається робочий тиждень із матчами в рамках міжнародних змагань у розкладі, то увагу глядачів передусім привертає до себе Ліга чемпіонів УЄФА. Однак на півфінальній стадії цього турніру можуть відбуватись всього два матчі за звітний період, тож графік стає не настільки насиченим і футбольна спільнота автоматично продовжує слідкувати й за подіями в "молодших" єврокубках. А там теж цього разу було, на що подивитись.

Зокрема, чим вам не пара для плей-оф головного клубного змагання з туринським Ювентусом та андалузькою Севільєю в складі? Команди Массіміліано Аллегрі та Хосе Луїса Менділібара цього сезону потужно лихоманить, тож тільки з цього приводу вони не змогли показати найкращого футболу в Лізі чемпіонів, проте з досвідом "нервіонців" та статусністю "зебр" не склало труднощів дістатись до передостаннього кроку до завоювання Кубка УЄФА. Приємний бонус для команд, чиї виступи цього футбольного року відверто не вражають.

На правах господарів поля Ювентус намагався одразу захопити якомога більше простору на чужій половині й уже потім влаштовувати навали на чужий штрафний майданчик. Севілья таким чином на початку гри опинилась у дуже скрутному становищі та ледь не пропустила за підсумком удару від Костича з лівого флангу штрафного, але той не поцілив у дальній кут. Проте вже в наступній атаці команда Менділібара огризнулась двома послідовними ударами головою від Окампоса й стала почувати себе значно спокійніше.

"Зебри" подекуди продовжували намагатись розкрити чужий захист тонкими передачами з глибини, але рішучий випад "нервіонців" на 26 хвилині поставив під сумнів усі їхні старання на футбольному полі. Ен-Несірі в центрі штрафного опинився на самоті під час прострілу Окампоса з правого флангу та в дотик переграв Щесни. Однак трохи пізніше аргентинський нападник андалузців травмувався, тож у Севільї почали з’являтись проблеми з побудовою власних атак.

Хоча, якщо вже казати відверто, то це в Юве радше були якісь проблеми, аніж у суперників, завданням яких ставало просте втримання комфортного рахунку. А з такими дальніми пострілами, як від Ракітича на 39 хвилині, гості скоріше могли оформити другий забитий м’яч, аніж туринці б почали відлік власним голам у цій грі. Важкий перший тайм для команди Аллегрі, але полегшення після перерви ніхто їй не обіцяв.

"Бьянконері" кинули до бою Ілінга та К’єзу одразу від початку другого тайму, а на додачу до них незабаром з’явились ще й Мілік та Гатті. Останні, щоправда, вимушено через травму Бонуччі, який саме проводив 500 матч у футболці Ювентуса в цей день. Проте всі спроби рухливого Ілінга завести власну команду фінтами на фланзі були зупинені суперниками, а гра в Ювентуса відверто не виходила.

Команда Аллегрі реально ризикувала програти домашню частину дуелі, проте на допомогу їй прийшов кутовий на останніх секундах компенсованого часу. Вийшло навіть розіграти подачу К’єзи до центру штрафного на Данило так, що нібито це був награний момент. Капітан скинув на дальню на Погба, а той повернув до воротарського майже на лінію воріт для Гатті. Для центрального захисника туринців це був, безперечно, успіх, але для його команди ця гра була таким собі видовищем.