Ось так спостерігаєш собі ретельно за подіями в футбольному світі, а потім раз, і на календарі останній день весни, а в розкладі матчів наприкінці доби стоїть фінал першого з єврокубкових турнірів. Вирішальному матчу Ліги Європи УЄФА було присвячено події на полі головного стадіону Угорщини — Пушкаш Арени, що розташована в Будапешті, а зустрічатись поміж собою в рамках цієї дуелі за Кубок УЄФА мали андалузька Севілья (а куди ж без неї?) та італійська Рома.

Складним та підступним був шлях обох команд до фінального протистояння, оскільки Ромі довелось грати проти дуже неприємних та самобутніх суперників у особі Реала Сосьєдад, Феєнорда та Баєра й демонструвати всі навички фірмового "автобусу" Жозе Моурінью, який дуже не любить програвати у вирішальних дуелях, хоча й не настільки непереможних, як його бачать особисті прихильники. Щодо Севільї, то тут зайвий раз слів добирати не треба — диво та й годі те, що проблемний колектив Хосе Луїс Менділібара обійшов Фенербахче, Манчестер Юнайтед та Ювентус, хоча як інакше могло б бути в "домашньому" турнірі "нервіонців"?

Якщо казати відверто, то цей матч став ще тим видовищем для футбольних гурманів. Очікувалось, що Рома не ризикне повністю скопіювати тактику гри проти Баєра в матчі-відповіді, але все ж таки певні замальовки в захисті звідти візьме для доопрацювання. Від Севільї в той самий час очікували на більш сміливу позицію щодо дій у нападі, але в підсумку вийшло ледь не навпаки. Аж надто перелякано почували себе на чужій половині нервіонці, тож за добру половину першого тайму так нічого й не створили біля воріт Патрісіу.

А у "вовків" натомість перший реальний гольовий момент виник уже на 11 хвилині, коли Спінаццола в центрі штрафного завершував у дотик передачу від Челіка з правого флангу, проте Буну розгадав наміри суперника на лінії воріт. "Непогано", — подумали ми тоді, — "проте можна й активніше". Однак на другий запит відповідь надійшла геть не одразу. Спочатку потрібно було ще витримати чергову порцію володіння м’ячем від обох команд у центрі поля з поодинокими, але взагалі не небезпечними випадами в обидва боки. Навіть момент із потенційним пенальті за гру Гуделя високою ногою на лівому фланзі власного штрафного проти Абрагама викликав багато суперечок лише тому, що окрім нього й обговорювати було нічого.

Але пенальті тоді VAR так і не призначив, проте вже в наступній атаці Рома таки домоглась свого. У центрі поля Ракітич програв боротьбу Крістанте, після чого одразу ж відбулась передача з відскоку від Манчіні до лівого флангу штрафного на Дібалу, а той спокійно переграв Буну в ситуації майже віч-на-віч. Звісно, що Севілья до такого розвитку подій не була готова, тому зреагувала цілком передбачувано — занервувала, тож команди завершували першу половину гри зрідка покрикуючи один на одного.

А ще, майже одразу зі свистком на перерву, задзвеніла права стійка воріт Патрісіу за підсумком дальнього пострілу від Ракітича, що давало нам зрозуміти, що "нервіонці" цю гру так просто не віддадуть на поталу суперникам. Менділібар ще й підкинув дров у полум’я боротьби від самого початку другого тайму, зробивши дві атакувальні заміни з появами Сусо та Ламели, тож усе тільки починалось.

Ми швидко стали свідками перехоплення ініціативи збоку іспанської команди, а вже на 55 хвилині вона досягла мети, забивши за підсумком чергової флангової атаки. Навас із правого краю подавав до воротарського на Ен-Несірі, а той мав би завершувати самостійно, проте краще за нього це зробив Манчіні. Звичайно, нашкодивши власній команді.

Рахунок знову було зрівняно, тож команди, набивши гуль перед тим, грали ще більш виважено, аніж на початку зустрічі. Ризикувати сенсу особливого не було, тож поодинокі випади лишень зрідка турбували захист по обидва боки поля. Хоча й не без цікавих моментів. Узяти хоча б потенційний пенальті на 75 хвилині, коли Ібаньєс необережним відбиранням відправив на газон Окампоса на лівому фланзі штрафного. Одинадцятиметровий арбітр Тейлор поставив миттєво, а ми навіть устигли з цим погодитись, проте був VAR, який не дав рефері та нам залишитись обманутими.

Зрештою, ніхто не здивувався тому, що ця гра перейшла до овертаймів, після чого не викликав подиву й той факт, що за пів години додаткового часу на ризик так ніхто й не наважився. Хоча, які там пів години? Усі 40 хвилин, бо команди дуже не поспішали переходити до пенальті, а на завершення екстратаймів Смоллінг головою ще й поцілив у поперечину за підсумком подачі кутового з правого флангу, однак нічого з того моменту так і не вийшло.

Довелось бити пенальті, і на перших ударах здавалось, що ми й тут застрягли надовго. Проте потім Манчіні занервував, а за ним і Ібаньєс переграти Буну не зміг. Монтіель натомість ризикував повторити негативний досвід супротивників, але з сейвом від Патрісіу удару аргентинця мала місце цікава історія із завчасним виходом воротаря з лінії воріт, тож довелось перебити й гравець Севільї в підсумку не схибив. Як і на чемпіонаті світу наприкінці минулого року.