За старою традицією в Кубку Італії півфінальний раунд складається одразу з двох протистоянь, але оскільки їх поміж собою за календарем розділяють аж три тижні, то немає особливої потреби порівнювати першу гру та матч-відповідь. Тим паче, коли одна сторона використовує фактор власного поля лише для підсумкової мінімальної звитяги (1:0).

Флорентійська Фіорентина відзначилась саме таким результатом на Артеміо Франкі й із цим не надто впевненим багажем планувала візит на Атлеті Адзуррі д’Італія в гості до бергамаської Аталанти. Але за цей час поміж матчами команда Вінченцо Італьяно програла лише туринському Ювентусу, тоді як, футболісти Джан П’єро Гасперіні поступились двічі — Кальярі та Ліверпулю.

Проте обидві італійські команди зробили при цьому кроки в Лізі Європи та Лізі конференцій УЄФА, тож їм обом не треба було розповідати про насичений графік наприкінці футбольного року. Хоча навіть із таким тягарем за плечима "Богиня" справляла вигляд ледь не значно свіжішої за суперників команди вже з перших хвилин. Аталанта й швидкий м’яч забила на восьмій хвилині, коли захист Фіорентини не дограв епізод із передачею Скамакки з лівого флангу на хід Копмейнерсу, після чого той розстріляв дальній кут із меж штрафного.

І все, жодної переваги в "лілій" більше не було за сумою двох матчів. Потрібно було щось нове вигадувати команді Італьяно, та де там — важливіше було не пустити другий гол і це завдання Фіорентина майже провалила. Технічно провалила, бо шалений постріл від Скамакки з правого флангу на 13 хвилині таки зайшов у ближню дев’ятку на завершення контратаки, але в протокольному плані — ні. Арбітр побачив фол того-таки Копмейнерса в центрі поля проти Бельтрана й тільки це врятувало гостей від колосальних проблем.

У той самий час Аталанта цей незначний недолік могла надолужити в першому таймі так, що й щодо другої половини гри питань ставало би значно менше. Але "лілії" якось відбились від спроб команди Гасперіні грати на контратаках, тоді як із власного боку нічого краще за банальні подачі з флангів до штрафного так і не вигадали.

Другий тайм також розпочинався з атак Аталанти, проте для гостей при цьому був ще один дуже важливий обтяжуючий фактор. На 53 хвилині Де Кетеларе передачею з глибини розрізав зону перед штрафним, а Скамакка вже готувався завершувати ривок ударом, проте отримав підкат від Міленковича. До власних володінь — це одна справа, а інша — це була підстава до прямого вилучення одного із захисників Фіорентини.

Власне від цього й будувалась решта цього протистояння. Аталанта зреагувала геть не одразу, і навіть примудрилась пропустити за чисельної переваги за кількістю гравців на полі. Штрафний із лівого флангу на 68 хвилині Бірагі викрутив на дальню стійку, де головою зіграв у падінні Кварта, якого до цього й випустили підміняти Міленковича. І це вже був доволі цікавий розвиток подій, адже саме гості за такого сценарію проходили далі.

Однак "Богиня" не дала цьому статись. Рівновагу за рахунком незабаром порушив на її користь Скамакка, який у красивому ударі в падінні боковими ножицями в центрі штрафного завершив скидання від головою від Де Кетеларе. Матч знову почав упевнено йти до овертаймів, проте колись меншість для Фіорентини все ж таки мала датись у знаки.

Банально не дограла команда Італьяно останні секунди компенсованого часу й пролетіла повз гру в Римі. Як і Скамакка, який схопив "зайву" картку, але зараз не про це. Лукман вийшов на заміну з прицілом на додатковий час, а виявилось, що встиг упоратись і до його початку. Першим ділом він забив сам із передачі того-таки Скамакки з глибини, а потім асистував на Пашалича, коли суперники вже зовсім голову втратили в спробах урятуватись.