Напередодні стало відомо, що орієнтовно 15 травня в Рівному донецький Шахтар братиме участь у фінальному протистоянні Кубка України зразка сезону-2023/24. А ось хто буде суперником "гірників" у цьому матчі — це вже було геть інше питання. Відповідь на нього ми мали дізнатись на наступний день, коли в значно більш конкурентній парі зустрічались на житомирському Центральному місцеве Полісся та полтавська Ворскла.

Робили ці дві команди приблизно рівними одна одній за силою невдалі серії, що мали місце в їхньому розкладі останнім часом. Проте, якщо вже говорити про "вовків", то в них проблеми були значно вагомішими, бо без перемог упродовж чотирьох місяців не кожна команда зможе довго протриматись. Тим паче, у кубковому змаганні, де турнірний шлях може обірватись за підсумком кожного окремого матчу.

Тільки лінивий перед початком гри не казав, що в цьому матчі буде багато боротьби за м’яч та, напевно, мало конструктивних дій в атаці від обох команд. І перше твердження себе виправдало повністю, а ось друге — частково. "Багато боротьби" — це було про першу половину першого тайму, яку ми, за великим рахунком, можемо записати на користь Ворскли, бо та хоч атакувати намагалась на чужій половині.

Але після двох посередніх небезпечних моментів у гостей нарешті прокинулось і Полісся, і одразу полетіли м’ячі другим поверхом у напрямку Будківського, що майже завжди складає неабияку небезпеку для воріт суперників житомирян. Так було й цього разу, але Пилипу все ж таки треба було більш раціонально підходити до реалізації власних нагод, і навіть на перерву б команда Долгалнського ризикувала піти за дуже несприятливого рахунку.

Але Полісся свої нагоди змарнувало, а от Ворскла — ні. "Вовки" не дограли тайм до завершення з належним рівнем уваги та проґавили подачу Бацули з лівого флангу на 45 хвилині на Степанюка, який грудьми скинув під удар Мякушку, а той зльоту розстріляв Бойка. Епізод суто на індивідуальній майстерності гравців "зелено-білих". Як і має бути в матчі поміж рівними командами.

На другу половину гру Полісся повернулось на поле вже з двома замінами, а суперники — із шаленим бажанням засушити гру та втримати перевагу. І ні, Ворскла не грала в якийсь там антифутбол, чи щось таке, ні, вона просто робила те, що виходить у неї найкращим чином — багато боролась та намагалась поводитись із м’ячем якомога простіше.

Дійшло до того в підсумку, що в житомирян і моментів гідних навіть не було після перерви аж до 80 хвилини, коли пролунав сигнал повітряної тривоги й ми десь на пів години перейшли до більш безпечних місць. І при цьому команда Долганського незадовго до цього забила, але Степанюк перебував у солідному офсайді під час удару головою Павлюка на завершення подачі кутового з правого флангу, який ще треба було трохи підкоригувати, то ж і сам навіть не намагався святкувати власний успіх.

Завжди ми передбачаємо, що ці тривалі вимушені перерви в грі мають потім дуже значний вплив на події на полі. Ворскла неначе не дослухалась до цих зауважень, тож м’яч побував дві секунди в грі під час подачі штрафного з правого флангу й Хрипчук перед власним воротарським потягнув за футболку Будківського. Пенальті, VAR підтвердив, постраждалий узяв м’яч, пробив у лівий нижній кут… Ісенко витягнув. Так. Він знову це зробив.

Після такого психологічного удару було важко відновитись, але "вовки" хоч спробували й продовжували власні атаки. Однак не забивали. Моменти мали той-таки Будківський та Петряк, але захисники більше не привозили, а Ісенко підчищав там, де треба, тому в підсумку саме гості й святкували перемогу.

Фінальний свисток арбітра Максима Козиряцького із Запоріжжя відправив до вирішального матчу за Кубок України в суперники донецькому Шахтарю полтавську Ворсклу, тоді як для житомирського Полісся шлях у цьому турнірі добіг до завершення.

Полісся — Ворскла 0:1
Гол: Мякушко, 45

На 81-й хвилині Пилип Будківський (Полісся) не забив пенальті (воротар).