Третій тур Ліги чемпіонів УЄФА продовжувався матчами пізнього вечора середи, серед яких доволі цікаво виглядала афіша в Лейпцигу. Місцевий Ред Булл у перших двох турах не спромігся здобути жодного очка, поступившись мадридському Атлетіко (1:2) та туринському Ювентусу (2:3), після чого, щоб команді Марко Розе життя солодким узагалі не здавалось, до "Червоних биків" навідався лідер чемпіонських перегонів англійської Прем’єр-ліги — Ліверпуль.

У команди Арне Слота все було рівно навпаки — "червоні" виграли перших два матчі в італійського Мілана (3:1) та Болоньї (2:0), тому цілком комфортно себе почували десь там у групі претендентів на потрапляння до раунду плей-оф одразу на стадію 1/8 фіналу. Але про це ще зарано говорити, бо всі знали, що в Ліверпуля вихідними буде суперматч проти лондонського Арсеналу в чемпіонаті, тож не надто великий простір для маневру мали гості.

Початок цього матчу команда Слота провела десь так само, як і нещодавній старт гри проти Челсі — спробували віддати м’яч суперникам, але ті, на відміну від "синіх", добре розуміли, кого треба шукати попереду, тож одразу з’явились моменти в Шешка та Опенда скористатись своїми швидкісними даними. Однак РБ знову зіштовхнувся з проблемою поганої реалізації, що вже неодноразово підбивало амбіції колективу Розе в цьому сезоні.

І, як і в тому самому матчі проти Челсі, десь після 20 хвилини Ліверпуль таки почав умикатись до цієї гри й, як кілька днів тому, знову ж таки, забив гол ледь не з першої гольової нагоди. Тоді це був пенальті, а зараз — навіс Цимікаса з лівого флангу штрафного на ще ближчу точку, але вже на голову Салаху, і єгиптянин забив би свій гол із другого поверху, якби Нуньєс прямо біля лінії воріт не вирішив би, що це має бути його м’яч.

Розсудили так, що уругвайцю той гол був більше потрібним, і в подальшому до завершення тайму Ліверпуль мав цю гру взагалі закривати, але буквально всі удари під поперечину власних воріт витягнув Гулачі, а в іншому стилі гості чомусь і не надто квапились пробивати.

Друга половина гри починалась уже більш обережно з обох сторін, і тривалий час ми сиділи з порожніми руками в контексті створення гольових моментів, але десь посеред тайму команди знову пожвавились і почались спроби РБ на швидких переходах ловити захист суперників. Ліверпуль відповідав тим самим, і важко навіть сказати, хто був ближче до гола: Мак Аллістер із своїм ударом у поперечину здалеку, чи Шешко в черговій невдалій спробі переграти Келлегера в межах штрафного.

А потім пішли заміни, за підсумком яких очікувалось на пожвавлення гри господарів поля, а вийшло ледь не навпаки. Опенда так і заночував у офсайдах за спинами захисників команди Слота, тоді як Гулачі доводилось працювати на лінії до останніх секунд, але марнотратство гостей не знало меж.