Чинний чемпіон Англії Манчестер Сіті вже програв у цьому сезоні перегони за захистом свого титулу на внутрішній арені, а також не досяг успіхів у Кубку ліги та Лізі чемпіонів УЄФА. Тож залишався лише один досяжний трофей, до якого команда Хосепа Гвардіола ще мала можливість дотягнутись за підсумками поточної кампанії — Кубок Англії. Але й там до Вемблі ще треба було зробити два вагомі кроки.

Перший із них "містяни" запланували здійснити на Віталіті Стедіум у гостях проти Борнмута — точно найбільш серйозного з їхніх суперників, при всій повазі до Солфорда (8:0), Лейтон Орієнт (2:1) та Плімута (3:1). Проте й "вишням" у цій грі не було, що втрачати, бо Вест Бромвич (5:1), Евертон (2:0) та Вулвергемптон (2:1) залишились за плечима, і оскільки це була кубкова гра на власному полі, то можна було розраховувати на результат бодай як на зразок першого кола чемпіонату, де Борнмут переміг (2:1).

Ілля Забарний тільки-но повернувся з лав національної збірної України, але навпроти себе знову був змушений спостерігати бельгійця Кевіна де Брюйне. А той ще й був знову незадоволений діями його партнерів та перебігом гри в першому таймі, бо півзахисник Борнмута Адамс доклав чималих зусиль для того, щоб Голанд зрештою відкрив рахунок на перших хвилинах, але норвежець знову схибив у вирішальних моментах.

Спочатку американець привіз пенальті грою рукою в центрі власного штрафного в боротьбі проти Бернарду, проте норвежець не переграв Кепу ударом у правий кут, а згодом Адамс пасом від центральної лінії назад узагалі вивів Голанда на побачення з власним воротарем, проте форвард суперників перекинув і його, і ворота разом із ним. От, що називається "не йде".

І коли ця вакханалія в атаці Сіті завершилась, Нунес вирішив зробити подарунок суперників від імені власної команди, і передачею з правого флангу оборони подарував м’яч Куку в зоні перед штрафним, після чого почалась гольова широка комбінація із залученням Брукса, Клюйверта та зрештою Еванілсона перед порожніми воротами. Чи то Хусанов йому там трохи допоміг зрізати м’яч у сітку — треба розбиратись.

Але часу на це за ходом гри не було, бо Сіті, зрозуміло, прагнули відігратись, але створити такий самий вихор атак перед чужими воротами до перерви вже виявились нездатними. Обмежились моментами для Гюндогана та Де Брюйне з дальніми ударами, але Кепа піймав кураж і спокійно з ними впорався.

Після перерви Гвардіолі виявилось достатньо зробити одну якісну заміну, і захист суперників уже не витримав. Поява О’Райлі на лівому фланзі вирішила якщо не все, то багато чого в цій грі. Бо саме з передач молодого гравця відзначались обидва центральні нападники клубу з Манчестера в цьому матчі. Так, Голанд зрештою забив одразу після перерви на дальній стійці, але потім травмувався, замість нього з’явився Мармуш, і О’Райлі асистував і для нього.

Далі Борнмуту треба було вже виходити з оборони, але суперники на досвіді та спокої робили все так, щоб можливостей у команди Іраоли зрештою не з’являлось узагалі. Так і просиділи господарі поля в обороні майже до самого завершення матчу, і за реакцією керманича "містян" було помітно, наскільки до останнього в нього був острах того, що команда знову може десь схибити. А вона не схибила.