У поточному сезоні міланський Інтер на внутрішній арені працює над захистом чемпіонського титулу, тоді як на міжнародній — досі перебуває в боротьбі за головний трофей Ліги чемпіонів УЄФА. Проте залишається ще два трофеї, які заплановані на цю кампанію, і в обох із них команді Сімоне Індзагі погрожує перегородити шлях Мілан. Власне, "россонері" це й зробили в Суперкубку Італії, залишивши за собою перший трофей для Сержіу Консейсана в якості свого головного тренера.

І скільки там часу минуло з тих матчів із Саудівської Аравії? А португальського фахівця вже пошепки відправляють у відставку. Але точно не зараз — наразі Мілан ще нічого не вирішив для себе ані в Серії A, ані в Кубку Італії, де команда наче й дісталась до півфіналу, проте на її шляху й тут виник той-таки Інтер. Або це самі "россонері" знову не дають спокою "нерадзуррі" — хто їх зрозуміє в тій міланській тусовці?

Однак стадіон у команд і досі один, а отже той факт, що півфінал Кубка Італії грається в двоматчевому форматі, лише дає нам зайву нагоду насолодитись архітектурою Сан Сіро, доки клуби планують собі переїзд із цієї арени на нове місце. Але це буде не сьогодні й не завтра, тож нас цікавив виключно футбол у їхньому виконанні. І так, тут було, на що подивитись.

Статус першого матчу ні до чого не зобов’язував обидві сторони — тут більш актуальним завданням було не наробити лиха вже на старті двобою, аби потім не прийшлось розгрібати завали в ще більш щільному графіку. Саме тому обережний футбол був вибором обох команд на цю гру. При цьому в Інтера були певні кадрові проблеми в стартовому складі, і Мілан намагався тиснути на ці місця з гравцями найближчого резерву на окремих позиціях.

Де в чому це працювало, бо давало можливість "россонері" проводити свої швидкі атаки, де в чому ні, бо "змії" таким чином були все ж таки більш свіжими, чим якби грали в одному й тому самому складі чергове протистояння. І перший тайм так у підсумку й промайнув — трохи поговорили про позиційні атаки Інтера з моментом Фраттезі наприкінці першої половини гри, коли Меньян урятував ворота від удару головою, і проти контрвипади Мілана, один із яких міг завершувати Леау, але Мартінес у рамці воріт успішно зіграв ногами.

Проте друга половина гри почалась із швидкого гола від команди Консейсана, коли вже на 47 хвилині Фофана незрозумілим для нього самого чином видав передачу до правого флангу штрафного на Абрагама з боротьби, а той пробив низом у дальній кут повз голкіпера. Після цього команди почали затято боротись, а арбітри подекуди відверто не встигати за епізодами цих контактів, що стало причиною для кількох неоднозначних рішень, тож і градус протистояння поступово піднімався.

А ще Інтер забив у відповідь на 67 хвилині, і оскільки це зробив Чалханоглу своїм дальнім ударом із скидання від Корреа перед чужим штрафним, то додаткові іскри над цим легкозаймистим матчем з’явились миттєво. Однак вибуху не сталось — не так атмосфера в першій грі, хоча й усе одно кілька разів команди поштовхались. Ніхто не прагнув виривати перемогу за будь-яку ціну, і наприкінці зустрічі по моменту створили Леау та Мхітарян, але розійшлись на 1:1 — теж непоганий розігрів перед матчем-відповіддю.