У футбольному сезоні є лише один головний вечір — вечір Ліги чемпіонів УЄФА. Дві команди цього сезону долали оновлений шлях із збільшеною кількістю матчів. Але не однаковою для всіх — міланський Інтер, наприклад, дістався вирішальної гри в Мюнхені, оминувши попередній раунд плей-оф, де геть несподівано опинився суперник "змій" за вирішальною грою — французький Парі Сен-Жермен.

Однак команда Луїса Енріке, яка ледь застрибнула в той плей-оф, потім була бездоганною. Брест, Ліверпуль, Астон Вілла та Арсенал залишились за плечима "червоно-синього" чемпіона Франції. А от "нерадзуррі" на момент початку фіналу вже аналогічним статусом у своїй країні похизуватись не могли. Колектив Сімоне Індзагі в Лізі чемпіонів вибивав Феєнорд, Баварію та Барселону, але на внутрішній арені програв усі можливі перегони.

Усе — заради останнього матчу в сезоні, так виходить? Але з якою тактикою підійшов Інтер до цієї гри? Невже в пориві хвилювання команда Індзагі занадто захопилась грою в захисті вже з перших хвилин, а коли суперники виконали своє завдання із забиття швидкого гола, то в міланців просто не знайшлось так званого "плану Б"? Це буде одним із головних запитань до "змій" за підсумком вечора.

А ці самі підсумки виявились такими, що фанати Інтера й підбивати їх не надто велике матимуть бажання. Гра в одні ворота. У фіналі Ліги чемпіонів?! Так! І таке буває у футболі, тому він і досі має безмежну популярність по всьому світу. ПСЖ домінував від самого початку й до самого фінального свистка. Без варіантів. І, найголовніше, що цього сезону подекуди в команді Луїса Енріке не працювала, вона забивала голи у ворота суперників.

І в свої не пропускала також, що теж було не менш можливим. Бо в Інтера було кілька дуже небезпечних фірмових кутових від Чалханоглу, але удари від Ачербі та Тюрама в площину так і не пішли. А потім… Потім уже було пізно когось у цій грі рятувати.

Бо ПСЖ забив перший гол із тонкої комбінації перед чужим штрафним, яку завершив пас Вітіньї до лівого флангу штрафного на Дуе, який покотив у центр на порожні ворота для Хакімі. А другий гол парижани вже забивали так, як, мабуть, планували грати їхній суперники в цьому матчі — на контратаці. Після одного з тих самих "фірмових" кутових Інтера. На 20 хвилині вже було 2:0, коли Дембеле з лівого краю перевів на протилежний бік штрафного, а Дуе допоміг відзначитись рикошет від Дімарко.

Отже, 2:0 до перерви, хоча могло б бути й значно більше, якби Хвіча чи Дембеле, наприклад, свої нагоди використали. Але й цього виявилось забагато. Індзагі кинув подвійну заміну до бою одразу поперерві. А потім ще двох свіжих гравців. Але не допомогло взагалі ніяк — ПСЖ продовжував тиснути, ще й на швидкості, тож захист міланців постійно потріскував на останньому подиху.

І зрештою "нерадзуррі" були брутально побиті опонентами. Дуе не спинявся ні на мить, і зрештою оформив дубль, коли його до контратаки запустив Дембеле, а потім і Хвіча нарешті влучив у ближній кут із того самого боку чужого штрафного. Далі вже почала виходити молодь ПСЖ на заміну, Інтер тим часом уже був готовий побігти геть за межі Альянц Арени, але спочатку отримав від молодого Маюлю, якому асистував Баркола, який і сам зіпсував кілька відмінних нагод. І от лише потім, так, команду Сімоне Індзагі відпустили з цього мюнхенського побиття. Добре, що Гофбройгаус зачиннений у такий час — запаси пива б на Марієнплац закінчилися б дуже швидко.