Бразильське дербі в плей-оф на Клубному чемпіонаті світу-2025 — це подія, звичайно, із великою інтригою щодо свого підсумкового результату, але воно взагалі не виправдало рівня очікувань уболівальників. Тож поступово ми мали переходити до матчів на виліт уже значно ближчими до наших, європейських реалій, і цілком могли б розраховувати на протистояння з українським підтекстом у 1/8 фіналу. Але, але, але…

Лісабонська Бенфіка кілька днів тому обіграла мюнхенську Баварію на груповому етапі (1:0) вперше за історію офіційних зустрічей у цій парі. Але тішилась команда Бруну Лажи від цього, вочевидь, недовго — бо далі "орли" дізнались, що вже на першому раунді плей-оф їм доведеться грати проти лондонського Челсі, тоді як "Рекордмайстер" зустрінеться з бразильським Фламенгу. І здається очевидним, хто в підсумку залишився з проміжним виграшем.

Які були варіанти в команди Бруну Лажи для протистояння черговому іменитому та, вочевидь, більш потужному за неї супернику? Спробувати відіграти якісно в обороні, а потім десь зачепитись у контратаці — нічого нового. Але не спрацювало. Із тією кількістю помилок у захисті, якої припустилась лісабонська команда, суперники могли закрити її ще в першому таймі. Але був важливий чинник протидії цьому — український воротар Анатолій Трубін у рамці.

Сейвів проти ударів Нету, Палмера та Кукурельї з гострих кутів по обидва боки штрафного в підсумку вистачило для того, щоб Бенфіка якось протрималась до перерви без пропущених голів. Але вже посеред другого тайму "орли" таки пропустили, і особливо говіркі противники українського голкіпера скажуть, що удар Джеймса з гострого кута на лівому фланзі із стандарту можна було й не пропускати, але ми лише відзначимо майстерне виконання. Коли для ураження цілі обирається єдиний із можливих оптимальних напрямків і виконується бездоганний удар — це про майстерність того, хто пробиває по воротах.

А от щодо якості гравців Бенфіки, то вони все продемонстрували загалом за ходом гри. Небезпечним був, хіба що, удар Престіанні аж на 78 хвилині, але й той загрожував чужим воротами лише за рахунок динаміки атаки загалом, але аж ніяк не через просто погано виконаний дотик по м’ячу молодим футболістом. І коли вже гру треба було завершувати, арбітри побачили грозові хмари, що щільним шаром закривали потрохи небо над стадіоном — у США за таких умов грати заборонено, а ми всі — поважаємо чужі закони. Тож матч на 87 хвилині було зупинено одному Богу відомо, наскільки.

Як виявилось, надовго. Бо американський регламент спортивних змагань суворий: побачив блискавку — засікай пів години. Як не буде наступної за цей час — гра поновиться. У такому ритмі ми в підсумку просиділи десь дві години. І якщо б у складі якоїсь із команд був би наявний гравець УПЛ епохи повномасштабного вторгнення (кхе-кхе, не будемо вказувати, у якої саме), то він би міг розказати своїм одноклубникам по старій пам’яті, як не втрачати концентрацію під час таких затримок.

А вийшло так, що Мареска робив заміни наприкінці гри, яку вже треба було просто закривати, але повернулась Бенфіка на поле з чітким розумінням того, що ці лічені хвилини — це її останній шанс на успіх. Ще й ноги були більш-менш свіжими у гравців. А отже лісабонці побігли, а отже лондонці підсіли, і в підсумку одні дотиснули, а інші — не втримались. Отаменді ударом головою на 90+2 хвилині в центрі чужого штрафного влучив у руку Гюсто, а після перегляду VAR арбітри призначили пенальті. Ді Марія пробив точно по центру воріт.

Ґі ніхто й гадки не має, чим би вся ця історія могла б закінчитись, якби вже на початку екстратайму Перстіанні не отримав другу жовту за банальний фол проти Колвілла на правому фланзі оборони. А далі почалась відкрита гра, у якій команда Марески просто виявилась більш управною. Але всі все одно вказуватимуть на другий гол, який пропустила Бенфіка через, напевно що, помилку Трубіна, який не втримав удар Кайседо, після чого Нкунку добив у порожні ворота з невеликою часткою везіння. Далі Нету та Дьюзберрі-Голл просто реалізовували футбольну більшість.