На завершення першого ігрового дня в рамках другого туру української Прем’єр-ліги стадіон Україна у Львові розігрівали перед головним протистоянням цього футбольного вікенду місцевий Рух та чинний чемпіон України київське Динамо. Динамо, яке тільки-но встигло повернутись на батьківщину після невдачі в першій грі проти кіпрського Пафоса, і вже за кілька годин після завершення матчу проти "жовто-чорних" мало відбути на південь Європи.

А отже нікого не здивувало рішення Олександра Шовковського залучити настільки потужну ротацію, наскільки це було доступно для нього перед звітнім протистоянням. Суперники під керівництвом Івана Федика тим часом були натхненними стартовою перемогою над СК Полтава на цій самій арені (2:1), і готувались дати бій іменитому опоненту. Тим паче, що той перебував у таких скрутних обставинах.

Проте це було лише передісторією цього протистояння й не більше того. Рух не мав контролю над грою ані хвилини в найбільш значущі відтинки ігрового часу, постійно помилявся в критичних ситуаціях, і зрештою наслідки цього були помітні неозброєним оком. І це ще Динамо явно не квапилось використовувати кожен із моментів, які виникали біля воріт Герети. А їх загалом було чимало в цьому матчі.

Що ж до забитих м’ячів "біло-синіх", то вперше вони відзначились посеред першого тайму, коли подача кутового з правого флангу від Буяльського завершилась панікою на ближній, яку розрядив удар Михавка з близької відстані. Після цього партнери взялись активно допомагати Герреро на вістрі атаки набути впевненості шляхом забитого м’яча, але той двічі до перерви програв дуелі воротарю суперників.

І начебто рахунок 1:0 на користь киян після першого тайму — можна грати. Ні, Рух вважав інакше. Уже на початку другої половини гри львів’яни привезли гол у власні ворота, а Холод навіть м’яч у них спрямував, намагаючись вибити наосліп простріл із лівого флангу контратаки від Вівчаренка. І на цьому парад фейлів оборони господарів не завершився, тоді як наступним його учасників виступив воротар Герета, коли на 65 хвилині просто віддав м’яч тому ж Вівчаренку у власному штрафному, а той викотив на порожні для Буяльського.

Ентузіазм гравців команди Федика на цьому моменті зник остаточно, тож далі побиття оборони киянами лише продовжувалось. Брагару вийшов на заміну під завісу гри, і станом на 80 хвилину був уже з голом із передачі Герреру та гольовим пасом на Яцика у власному активі — настільки щедрими були захисники львів’ян.

І щоб місцевій публіці на трибунах не було аж надто сумно, гол престижу команда Федика таки спромоглась забити, коли на 88 хвилині Едсон перевів рикошет на лівому фланзі штрафного на голову Фаалу, а той пробив у дальній кут. Мала розрада на тлі такого розгрому й жахливої гри в обороні для "жовто-чорних", але хоч щось.