У чемпіонських перегонах англійської Прем’єр-ліги чи не в кожному сезоні є команда, яка долучається до пари явних фаворитів до певного етапу й активно нав’язує їм боротьбу. У поточній кампанії цю роль на себе приміряв уже не один клуб, проте побачити на настільки високій позиції в турнірній таблиці бірмінгемську Астон Віллу вважалось чимось фантастичним ще кілька тижнів тому.
Але з таким мисливцем за неочевидними трофеями, як Унаї Емері, від "левів" можна було очікувати всього, що завгодно. Хоча, ні, у десять перемог поспіль Астон Вілли, яка на початку сезону ледь здобувала ті залікові бали, повірити й досі важко. Проте до матчу проти лондонського Челсі на Стемфорд Бридж колектив із Бірмінгема підходив саме з таким нетривіальним досягненням за плечима.
І це насправді тиснуло на Челсі, бо загальна кількість перемог команди Енцо Марески в АПЛ цього сезону була меншою, аніж тривала серія успішних матчів у суперників. То ж у якій ролі після цього розглядати "синіх" перед початком цього протистояння? Фаворитів? Хіба що за рахунок рідних стін. І, виявляється, для Челсі це таки вагомий фактор.
Бо в першому таймі Астон Віллу просто возили по її половині поля, як тільки могли. 10:0 за загальними спробами пробивати по воротах — повна домінація господарів, і взагалі жодного натяку на те, що щось має покращитись для команди Емері в цій грі, і близько не було помітно. Челсі ще й забити зумів наприкінці першого тайму, коли Ріс Джеймс долучився до переліку крутих хлопців з АПЛ, які кладуть "сухі листи" з кутових у ворота суперників.
От узагалі жодного сумніву не було в присутніх, що цю гру команда Марески просто не має жодного права відпускати. Тим паче, із таким початком другого тайму, коли Челсі мав закривати гру в одному з моментів Джеймса, Гарначо чи хоча б за рахунок удару Кеша по власних воротах, який також виявився неточним. Пощастило команді Емері тоді, дуже пощастило.
А потім іспанець вирішив, що настав час давати ігрову практику Воткінсу, якого ж сам і посадив на лавку з метою профілактики результативності. І таки звання "доктора" до тренера Астон Вілли після цієї гри можна спокійно причепити, бо його методи виховання подіяли якнайкраще. На 63 хвилині Олі в контратаці вразив ворота з правого флангу штрафного, а на 84 замкнув подачу кутового з правого флангу від Тілеманса.
І це ще той-таки Воткінс, а також Матсен у одному з епізодів, могли робити перевагу Астон Вілли за рахунком ще раніше на табло, але Санчес бодай-якось намагався допомагати власним партнерам не розсипатись завчасно. Але вони все одно розсипались, і останні хвилини також промайнули за перевагою "левів", натяків на яку, знову ж таки, узагалі не існувало до перерви, як явища.
У наступному турі лондонський Челсі прийматиме Борнмут, а бірмінгемська Астон Вілла поїде в гості до лондонського Арсеналу.
Челсі — Астон Вілла 1:2
Голи: Джеймс, 37 — Воткінс, 63, 84
Челсі: Санчес — Джеймс, Бадьяшиль, Чалоба, Кукурелья (Гюсто, 69) — Кайседо, Е. Фернандес — Нету, Палмер (Естеван, 72), Гарначо (Гіттенс, 69) — Жуан Педро (Делап, 69).
Астон Вілла: Мартінес — Кеш, Лінделеф, Конса, Матсен (Дінь, 82) — Камара (Богард, 83), Тілеманс — Макгінн (Онана, 59), Буендія (Воткінс, 59), Роджерс — Мален (Санчо, 59).
Попередження: Джеймс, Чалоба, Кайседо, Делап, Фернандес — Кеш, Роджерс, Камара