Одного разу французькі футбольні чиновники зібрались разом і поставили до себе питання, чим вони гірше від тих самих колег з Італії та Іспанії, які свої матчі за Суперкубок проводять за межами країни й заробляють на цьому чималі гроші фактично за видовище, яким і має бути футбол. Звичайно, до "формату чотирьох" у цьому плані реформи французького футболу ще не дійшли, але всьому свій час.

На початку 2026 році в заможних людей із Кувейту знайшлось трохи "зайвих" коштів для того, щоб запросити до себе чинного чемпіона та володаря Кубку Франції Парі Сен-Жермен та другу команду за підсумками попереднього сезону, Марсель, та вручити їм по 1 млн євро в якості підйомних за саму участь у вирішальній грі в битві за трофей. А решту залишалось з’ясувати вже безпосередньо на футбольному полі.

Тим часом позиції команди Луїса Енріке на внутрішній арені не те, щоб похитнулись у поточному сезоні, а просто стали не настільки однозначними в плані домінування, як були ще рік тому, коли фантастичні "червоно-сині" зібрали всі трофеї, до яких тільки могли дотягнутись. І звітна гра теж починалась так, що почало здаватись, що ще один кубок опиниться в музеї ПСЖ доволі легко.

Однак швидкий гол Дембеле, який став прямим наслідком жахливої гри в обороні від "провансальців" біля власного штрафного, не дозволив команді Енріке захопити впевнене лідерство на футбольному полі. Колектив Роберто Де Дзербі діяв доволі розкуто в позиційних атаках та продовжував зухвалий футбол свого тренера перед власними воротами й не давав можливості обороні парижан підтримувати кількісно атакувальний фронт.

При цьому моментів у Марселя за підсумками першого тайму, можливо, навіть і більше було за суперників, але реалізація від Гуїрі, Веа та Грінвуда залишала бажати кращого. Бо принаймні з близької відстані пробивати їм ніхто не дозволяв. У другій половині зустрічі парижани зробили акцент на середину тайму, де найкращим моментом можна було сміливо вважати дальній постріл Дуе перед чужим штрафним у ліву стійку, але під завісу гри ПСЖ почав помітно збавляти оберти.

І дарма. Бо на 74 хвилині Шевальє на правому фланзі власних володінь кинувся в ноги Грінвуду, аби зупинити ривок суперника, і таки відправив нападника на газон, а той потім пробив із пенальті в лівий кут, зрівнявши рахунок. За такого футболу, де все могло змінитись за одну мить, парижани догрались і до другої помилки біля власних воріт, голи Марсель невпинно атакував через фланги на останніх хвилинах основного часу, і простріл Траоре з лівого краю таки зрізав у власні ворота Пачо.

Грати залишалось три хвилини + компенсований час. Небагато, а коли Обамеянг уже заносив ногу на останніх секундах для фінального удару з правого флангу штрафного, то здавалось, що врятуватись команда Луїса Енріке точно не зможе. Але Пачо цього разу допоміг відбитись власній команді й навіть розпочав контратаку, яку завершувало закидання Вітіньї на хід Баркола до лівого флангу штрафного й скидання на порожні ворота для Рамуша. От, хто точно вміє забивати на останніх хвилинах вирішальні м’ячі. Або ж рятівні, як у цьому випадку.

І добре, що потім майже одразу почалась серія пенальті. Хоча для Марселя, напевно, погано. Бо в цій лотереї майже все, окрім одного, удари були спрямовані в правий кут воріт, і якщо Шевальє двічі пощастило парирувати постріли О’Райлі та Траоре, то Рульї подібним похизуватись не міг.

Фінальний свисток головного арбітра Тома Леонара з Меца зафіксував перемогу Парі Сен-Жермен у Суперкубку Франції-2026, тоді як Марсель повертається додому з порожніми руками.

ПСЖ — Марсель 2:2 (4:1 – пен.)
Голи: Дембеле, 13, Рамуш, 90+5 — Грінвуд, 76 (пен.), Пачо, 87 (авт.)

ПСЖ: Шевальє — Заїр-Емері (Маюлю, 89), Маркіньйос, Пачо, Мендеш — Невеш, Вітінья, Руїс (Рамуш, 89) — Дуе, Дембеле, Кварацхелія (Баркола, 72).

Марсель: Рульї — Павар, Балерді, Медіна — Веа (Мурільйо, 77), Кондогбія, Гойб’єрг, Емерсон — Грінвуд (О'Райлі, 90+1), Гуїрі (Обамеянг, 67), Пайшан (Траоре, 68).